Ляхи

Ля́хи (д.-рус. Лѧховѣ) — назва слов'янського племені, згадувана у Повісті врем'яних літ^[1]. Згідно з тлумаченням автора, предки ляхів спершу жили на Дунаї (ймовірно території Паннонії), але через нашестя волохів змушені були переселитись на Північ та осісти в басейні Вісли. Там плем'я ляхів розділилось на чотири племені: полян ляських (поляків), лютичів, мазовшан та поморян.

Волохомъ бо нашедшим̑ на Словены на Дунаискыє и сѣдшимъ в нихъ и насилѧющимъ имъ Словѣне же ѡви пришєдшє и сѣдоша на Вислѣ и прозвашасѧ Лѧховѣ а ѿ тѣхъ Лѧховъ прозвашасѧ Полѧне Лѧховѣ друзии Лютицѣ инии Мазовшане а нии Поморѧне [2]

Мапа розселення лехітських племен

Переселення ляхів у район Вісли та розпад на чотири племені відповідно до опису у Повісті врем'яних літ

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Ляхи (значення).

Козаки та українські міщани XVI—XVII століть вживали це слово як зневажливе позначення шляхти Речі Посполитої.

Походження слова

Як оповідає легенда, Ляхом був один з братів засновників трьох слов'янських держав (див. Рус, Лях і Чех). «Колись жили три брати: Лях, Чех і Рус. Одного дня вони вирушили в дорогу щоб віднайти землі своїх майбутніх держав. Одне місце сподобалося Ляху. Він і поселився на тому місці, на якому пізніше з'явиться місто Краків. Чех же поїхав далі на південь, і заснував Прагу, а Рус — на схід, де пізніше з'явився Київ»".

Середньовічний чеський хроніст вже ототожнює ляхів лише з поляками та пояснює це слово певними рисами характеру: «Lechi autem dicti fuerunt Polonii eo, quod magis deceptionibus et calliditate in bellis utebantur, quam ciribus (Поляки називаються ляхами через те що воюють підступом та обманом, а не силою)»^[3]

Згідно Гільфердінга це була не самоназва а етнонім на означення поляк від їх східних сусідів^[4]. За Фасмером, слово ляхи походить від давньоруського ляси (ліси, пущі) (знахідн. відм. ляхы), що часто трапляєтся у Повісті временних літ. Йому відповідають польське lach, давньопольське *lęch «поляк», представлене у литовському lénkas «поляк»; *lęch є зменшувальною формою на -ch, на зразок brach, swach, Stach (від Stanisɫaw). Повна форма етноніма була *lęděninъ від lędo (ляда́) «мешканці пущи», що підтверджує давньоруська форма лядьскыи «польський»: лядьская земля «Польща», українським дієсловом лядува́ти «дотримуватися польського мислення». Від історичного етноніма ляхи виникли назви Польщі у деяких мовах: перською — Ляхестан, турецькою — Лехістан, вірменською — Лехастан, угорською — Lengyelország, литовською — Lenkija.

В польській історіографії з 20-х років XX століття набула поширення гіпотеза про походження етноніму «ляхи» від згаданого візантійським імператором Костянтином Багрянородним племені лендзян.

Популярна в польському Інтернеті карта з розташуванням ляхаів-лендзян на території Галичини

Вжиток слова

Внаслідок складних польсько-українських відносин протягом довгого періоду історії назва набула негативного забарвлення і зараз її не вживають в офіційній українській лексиці. Проте, в деяких народів слово ляхи не має емоційного забарвлення і є назвою для поляків, чи Польщі.

Див. також

• Західні слов'яни
• Поляни (західні)

Примітки

1. Диба Ю. Словенська та Лехітська групи слов'ян у переліках народів ПВЛ
2. http://litopys.org.ua/ipatlet/ipat01.htm
3. W: Karol Szajnocha. Dzieła. s. 131 op. cit. Chronica principum Poloniae. Hrsg. von Gustav Adolf Stenzel. 1835, Wrocław,. I. 2, 39).
4. История балтийских славян(рос.)

Джерела

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Конча С. Лензаноні Констянтина Багрянородного у контексті проблеми ляхів-лендзян // Вісник Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка. — 2007. — Вип. 11. — С. 4-7.
• Літопис Руський. — К. : Дніпро, 1989. — 591 с. — ISBN 5-308-00052-2.
• Gloger Z. Geografia historyczna ziem dawnej Polski [Архівовано 28 листопада 2006 у Wayback Machine.]. — Kraków, 1903. (пол.)
• Małecki A. Lechici w świetle historycznej krytyki. — Lwów, 1897. (пол.)
• Parczewski M. Początki kształtowania się polsko-ruskiej rubieży etnicznej w Karpatach. — Kraków, 1991. (пол.)
• Witczak K. T. Z problematyki Słowiańszczyzny plemiennej. — Cz. 2: Lędzanie i Wierzbianie (Βερβίανοι) — dwa plemiona prapolskie na wschodnim pograniczu // Slavia Occidentalis. — T. 48/49, 1991/1992. — S. 249—260. (пол.)
• Witczak K. T. O dwóch plemionach prapolskich, zasiedlających Ziemię Przemyską i Chełmską — Lędzanach i Wierzbianach // Acta Archaeologica Carpatica. — 2003. — R. 38. — S. 157—172. (пол.)
• Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона (рос.)

Посилання

• Ляхва, ляхи [Архівовано 14 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1960. — Т. 4, кн. VII : Літери Ле — Ме. — С. 879-880. — 1000 екз.
• Іпатиевская летопись [Архівовано 6 серпня 2011 у Wayback Machine.]
• В. Л. Янин. Л. М. Попова, Н. И. Щавелева. Великая польская хроника (предисловие) [Архівовано 19 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)