Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Людвік Кубаля (пол. Ludwik Kubala, нім. Ludwig Kubala;[2] 9 вересня 1838, Камениця, нині Лімановський повіт, Малопольське воєводство, Польща — 30 вересня 1918, Львів) — польський історик, педагог, громадський діяч. Дійсний член Краківської академії мистецтв (1903) і НТШ (1914). Президент «Товариства шанувальників історії Львова» (від 1906).
| Людвік Кубаля | |
|---|---|
| Ludwik Kubala | |
 світлина Людвіка Кубалі | |
| Народився | 9 вересня 1838 с. Камениця, нині Лімановський повіт, Малопольське воєводство, Польща |
| Помер | 30 вересня 1918 (80 років) Львів |
| Поховання | Личаківський цвинтар |
| Громадянство |  Австрійська імперія → .svg){kind=small} Австро-Угорщина |
| Національність | поляк |
| Місце проживання | Львів |
| Діяльність | історик, педагог, громадський діяч |
| Галузь | історія[1] |
| Alma mater | Ягеллонський та Віденський університети |
| Знання мов | польська[1] |
| Учасник | Польське повстання 1863—1864 |
| Членство | Наукове товариство імені Шевченка |
| Головував | Президент «Товариства шанувальників історії Львова» |
| Конфесія | римо-католик |
| Батько | Людвік Кубаля |
| У шлюбі з | Леонія Тшцінська |
| Діти | Томаш |
| Нагороди |  |
Народився 9 вересня 1838 року в с. Камениця (нині Лімановського повіту, Малопольське воєводство, Польща). Батько — Людвік Кубаля, за родинною традицією закінчив Львівський університет, працював юстиціаром в місті Ліманова. Матір — дружина батька Вільгельміна Пясецька.[3]
Навчався в Ягеллонському (1857—1858, 1861—1862 роки) та Віденському (1858—1861) університетах.
Брав участь у польському повстанні 1863—1864 років, зокрема, очолював поліцію повстанців у Кракові, за що влада засудила його до п'яти років ув'язнення. У 1866 році амністований імператором Австро-Угорщини Францом Йозефом І. У 1867 році склав докторат з історії у Львівському університеті. Після цього працював у гімназіях в містах Львів та Золочів. Досліджував історію Польщі XVII—XVIII ст., при цьому приділяв увагу вивченню історії українського козацтва, використовуючи архівні матеріали. 1881 року почав публікувати видання «Szkicy historyczny»[4]. 1892 року працював учителем у цісарсько-королівській гімназії імені Франца Йозефа у Львові.[5] 1906 року став Президентом Товариства шанувальників історії Львова. 1914-го — Дійсним членом НТШ, 1918-го — Почесним доктором Львівського університету.[6]
1894 року був нагороджений австрійським Орденом Франца Йосифа.[2] Польський письменник Генрик Сенкевич під впливом праць Л. Кубалі написав трилогію «Ogniem i mieczem», «Potop», «Pan Wołodyjowski».
Помер 30 вересня 1918 року у Львові,[6] похований на Личаківському цвинтарі.
Дружина — Леонія Марія Гелена Тшцінська гербу Побуг (пол. Leonia Trzcińska, 1853—1934).[7] Діти:
У 1921 році на честь Людвіка Кубалі названо вулицю у Львові (нинішня вулиця Володимира Шухевича).
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
.svg){kind=small}
