Лучинський Остап Петрович

Остап Петрович Лучи́нський (нар. 1 лютого 1941, Чижиків) — український художник декоративного мистецтва і педагог; член Спілки дизайнерів України 1985 року. Заслужений працівник культури України з 2016 року^[1].

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Лучинський.

Лучинський Остап Петрович
Народження	1 лютого 1941(1941-02-01) (84 роки)  Чижиків, Підберізцівська сільська громада, Львівський район, Львівська область, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР  Україна
Навчання	Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1973)
Вчитель	Вендзилович Мирон Дем'янович, Мисько Еммануїл Петрович, Овсійчук Володимир Антонович і Яців Мирон Ількович
Діяльність	художник, педагог
Відомі учні	Бартосік Олександр Васильович, Лавріненко Іван Йосипович і Качмар Василь Іванович
Працівник	Львівський державний коледж декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша
Член	Спілка дизайнерів України
Нагороди

Біографія

Народився 1 лютого 1941 року в селі Чижиків (нині Львівський район Львівської області, Україна). 1973 року закінчив Львівський інститут декоративного та прикладного мистецтва, де навчався у Мирона Вендзиловича, Еммануїла Миська, Володимира Овсійчука, Мирона Яціва.

У 1970 році почав працювати у Львівському училищі декоративного і ужиткового мистецтва, де протягом 1973—1976 років обіймав посаду заступника директора; з 1977 року — голова методичної циклової комісії художнього металу; з 1992 року — старший викладач. Серед учнів: Олександр Бартосік, Василь Качмар, Іван Ларіненко.

Творчість

Створює роботи у техніці кованої металопластики у поєднанні зі склом, деревом, синтетичними матеріалами. Серед робіт:

• люстра, світильники для актового залу Вінницького технікуму молочної промисловості (1978) та Хмельницької стоматологічної лікарні (1983);
• декоративні люстри для музеїв-заповідників «Олеський замок» і «Золочівський замок» (обидві — 1988);
• декоративні панно в інтер'єрах санаторіїв Трускавця (1994) та Моршина (1995);
• металопластика для інтер'єрів церков святого Михайла у селі Верин (2008) та Успіння Богородиці Владичиці України у Шептицькому (2010).