Луція Харевічева

Лу́ція Генрика Марія Харевіче́ва (Харевічо́ва, Харе́вич, до шлюбу Стшелецька) (пол. Łucja Henryka Marja Charewiczowa; 12 серпня 1897, Чесанів, Польща — 17 грудня 1943, Аушвіц, Польща) — польська вчена, історик, архівістка, доктор філософії, дослідниця історії Львова, кустош (хранителька) Львівського історичного музею, активна діячка Товариства шанувальників міста Львова.

Луція Генрика Марія Харевічова
Łucja Henryka Marja Charewiczowa
Ім'я при народженні	Луція Генрика Марія Стшелецька
Псевдонім	Cezaryna Mikułowska (Цезарина Мікуловська)
Народилася	12 серпня 1897(1897-08-12) Чесанів, Австро-Угорщина, нині Польща
Померла	17 грудня 1943(1943-12-17) (46 років) Аушвіц, нині Освенцім, Польща ·тиф
Громадянство	Австро-Угорщина → II Польська Республіка
Національність	полька
Діяльність	історикиня
Alma mater	Faculty of Humanities at the Jan Kazimierz University in Lvivd
Заклад	ЛНУ ім. І. Франка
Роки активності	1924—1939
Напрямок	Історіографія
Magnum opus	«Історіографія та шанування Львова» (1938)
Членство	Q112631173?
Нагороди
Луція Харевічева у Вікісховищі

|Lib=

Родина

Народилася в сім'ї дрібного урядовця Яна Стшелецького і його дружини Цезарини, до шлюбу Микуловської (деякі дослідники вважають, що мати Луції була українкою за походженням^[1]). Шкільні роки провела в Чесанові, Ярославі та Перемишлі, але гімназійний атестат отримала лише 1918 року у Львові.

Навчання

В 1919 році Луція Стшелецька вступає до Краківського університету, а згодом продовжує навчання вже у Львівському університеті на історичному факультеті. Ще в студентські роки (з 1921 року) розпочинає дослідницьку роботу під керівництвом професора Яна Птасьника, чия наукова школа була відомою далеко за межами Польщі. Висока кваліфікація керівника, його вимоги і ставлення до історичної науки, вміння працювати з першоджерелами і архівами забезпечили Луції належний рівень професіоналізму. 1924 року вона здобуває ступінь доктора філософії, а наступного року видає монографію «Торгівля у середньовічному Львові», в якій опубліковані результати досліджень, які були проведені нею у 1921—1924 роках.

Наукова, викладацька і громадська діяльність

Після закінчення університету деякий час працює в гімназії Софії Стшалковської (тепер СШ № 6) у Львові викладачкою історії і латини. В ці часи вона мешкала на вул. Академічній, 11. В 1926 році перебуває на стажуванні у Франції, де вивчає спеціальний курс історії та культури міст. Набуті знання на довгі роки визначили спеціалізацію вченої. Після повернення до Львова вона досліджує історію розвитку Львова у всіх її аспектах: торгівля, право, міжетнічні та міжконфесійні стосунки, ремесла, економіку та будівництво, а також минуле визначних осіб, чиє життя та діяльність були пов'язані зі Львовом.

Рішенням Ради гуманітарного відділу Львівського університету з 1937 р. Харевічова стала доцентом історії міст і їхньої культури. 16 червня 1931 р. доктор Луція Харевічова була призначена на посаду хранителя (кустоша) фондів Історичного музею у Львові. Багато часу працювала в Архіві м. Львова, досліджуючи історію міст і їх розвиток. Здійснювала також упорядкування і проводила каталогізацію та інвентаризацію фондів Архіву м. Львова. У 1924, 1926—1938 рр. була секретарем редакції журналу «Історичний Квартальник» («Kwartalnik Historyczny»). 1934 р. Луцію Харевічову було обрано почесним членом історично-філософського відділу Наукового товариства у Львові. 21 січня 1935 р. стала співробітницею історичної комісії Польської Академії Мистецтва.

1940 р. виконувала обов'язки заступниці директора з наукової частини Історичного музею у Львові.

Роки окупації

Після німецько-радянського поділу Польщі у 1939 році Л. Харевичова деякий час працює доцентом Львівського університету і продовжує роботу в Історичному музеї. Її чоловік, капітан Війська Польського Здіслав Харевич, пропав безвісти під час бойових дій. В 1940 році Л. Харевічова перебирається до Варшави, яка перебувала в зоні німецької окупації. Про цей період її життя зберіглось дуже мало відомостей, відомо лише, що вона брала участь у таємному навчанні польської молоді за що була арештована гітлерівцями в липні 1943 року і ув'язнена в сумнозвісному Пав'яку — варшавській політичній в'язниці, яку німецькі окупанти перетворили на гестапівську катівню. З в'язниці Л. Харевічеву перевели до концтабору Освенцим, де вона померла від епідемічного висипного тифу 17 грудня 1943 року.

Відзнаки, нагороди

• 1928 р. нагороджена медаллю до 10-річчя відновлення незалежності Польщі «Dziesięciolecia Odzyskanej Niepodległości».
• За заслуги у громадській діяльності 11 листопада 1938 р. нагороджена Золотим Хрестом.

Праці і публікації

Розвідки, публікації та особистий архів Луції Харевичової й у XXI столітті є важливими джерелами для істориків, про що свідчить кількість цитувань у науковій періодиці, монографіях та дисертаціях сучасних істориків.

Найважливішими працями Л. Харевічевої вважаються «Чорна кам'яниця та її мешканці», «Історіографія та шанування Львова», «Торгівля в середньовічному Львові» та «Жінка в стародавній Польщі», які є найбільш цитованими у науковій і популярній літературі.

Перелік вибраних праць

• «Торгівля Львова з Молдавією і Мультянами в середніх віках» (Handel Lwowa z Mołdawią i Multanami w wiekach średnich) (1924)
• «Торгівля в середньовічному Львові» (Handel średniowiecznego Lwowa) (1925)
• «Обмеження економічних прав православних і євреїв у Львові в XV і XVI століттях» (Ograniczenia gospodarcze nacyj schizmatyckich i Żydów we Lwowie XV i XVI wieku) (1925)
• «Історія міста Золочів» (Dzieje miasta Złoczowa) (1929)
• «Десятиріччя дослідження історії міста Львова» (Dziesięciolecie badań nad dziejami miasta Lwowa) (1929)
• «Львівські професійні організації за часів до поділу Польщі» (Lwowskie organizacie zawodowe za czasów Polski przedrozbiorowej) (1929)
• «Пошесті в стародавньому Львові» (Klęski zaraz w dawnym Lwowie) (1930)
• «Замки короля Яна ІІІ у Східній Малопольщі» (Zamki króla Jana III w Małopolsce Wschodniej) (1934)
• «Водогони стародавнього Львова 1404—1663» (Wodociągi starego Lwowa 1404—1663) (1934)
• «Чорна кам'яниця та її мешканці» (Czarna Kamienica i jej mieszkańcy) (1935)
• Z przeszłości Lwowianek (1935)
• «Історичний музей міста Львова. Путівник.» (Muzeum Historyczne miasta Lwowa: przewodnik po zbiorach) (1936)
• «Український жіночий рух» («Ukraiński» ruch kobiecy) (1937 — під псевдонімом Ц. Мікуловська (пол. C. Mikułowska), як псевдонім використала дошлюбне прізвище матері)
• «Історіографія та шанування Львова» (Historiografia i miłośnictwo Lwowa) (1938)
• «Жінка в стародавній Польщі» (Kobieta w dawnej Polsce) (1938)

Примітки

1. Олександр Шишка, «Єдина і неперевершена», «Галицька Брама», № 9-10 (57-58), жовтень 1999,

Джерела

• Ольшевска-Пазижина Г. Мій Львівський мікрокосмос [Архівовано 12 січня 2016 у Wayback Machine.] // Ї. — 2008. — Ч. 52.
• Українські архівісти (XIX—XX ст.) [Архівовано 14 червня 2012 у Wayback Machine.]: Біобібліографічний довідник / Держ комархів України. УНДІАСД; Упоряд.: І. Б. Матяш (кер.), С. Л. Зворський, Л. Ф. Приходько та ін. — К., 2007. — 752 с. — ISBN 978-966-625-050-9.
• Харевич Луція, Генрика Марія, Українські архівісти. Біобібліографічний довідник. Випуск перший (XIX ст. — 1930-ті рр.). — К. : Головне архівне управління при Кабінеті Міністрів України, Український державний науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства, Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України. — 1999. — С. 334—335.
• Шишка О. Єдина і неперевершена // Галицька брама. — 1999. — № 9—10 (57—58) (жовтень).
• Suchmiel J. Łucja Charewiczowa, 1897—1943 : życie i dzieło. — Częstochowa : WSP, 2001.

Посилання

• Ростислав Крамар. Епідемії у Львові в дослідженнях Луції Харевич, або Чому варто читати старі книжки про давні пошесті [Архівовано 27 січня 2021 у Wayback Machine.]
• Historica Leopolitansis Лукії Харевич