Loading AI tools
Лунін Сергій Ігорович (нар. 18 березня 1979 року, Харків) — український історик-архівіст і перекладач. Досліджував життя українського письменника Юрія Горліса-Горського та його роман «Холодний Яр». Переклав на російську мову з англійської праці українсько-американського історика Сергія Плохія, а також британських істориків Майкла Гранта, Делії Пембертон, Стівена М. Міллера.
| Сергій Ігорович Лунін | |
|---|---|
| Народився | 18 березня 1979 (45 років) Харків, УРСР, СРСР |
| Місце проживання |  Україна |
| Країна | Україна |
| Діяльність | історик, перекладач |
| Alma mater | ХНУ ім. В. Каразіна |
| Галузь | історія |
З 2020 року виступає в публічному просторі проти Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», у червні 2020 року лобіював петицію до Президента України про його скасування.[1]
Народився 18 березня 1979 року у Харкові. Закінчив історичний факультет Харківського університету.[2]
У 2012—2013 роках писав статті для Енциклопедії історії України[3] та Енциклопедії сучасної України[4].
У 2015 році читав лекції у «Вільному університеті Майдан-Моніторинг» про український повстанський рух 1918—1921 років та Холодноярське повстання[5][6][7].
20 грудня 2015 року після передруку виданням Громадське радіо переліку Української Вікіпедії Хронологія заборон української мови, Сергій Лунін у коментарі виданню заявив, що «дані цитати з відкритих джерел [про заборони української мови] спотворені» та написав аналіз цитат, з наведенням указів із «Повного зібрання законів Російської імперії»[8]. Відтоді неодноразово висловлював свою думку щодо «мовних конфліктів» на різних майданчиках та виданнях, зокрема брав участь у дискусії що модерувалася Юрієм Володарським «Чи можлива глоссектомія? Дискусія про долю російської мови та культури в Україні» у рамках Книжкового арсеналу 2016,[9][10][11] давав коментарі щодо «мовних конфліктів» у Португалії, Іспанії/Каталонії, Франції, Швейцарії[12][13] тощо.
Дослідження життя Юрія Горліс-Горського
У сфері наукових інтересів Луніна як історика — життєпис українського письменника Юрія Горліса-Горського та дослідження його роману «Холодний Яр»[14]. За словами дослідника повстанського руху в Україні 1917—1921 років Юрія Митрофаненка, саме Сергій Лунін здійснив найбільш ґрунтовні дослідження Холодного Яру серед сучасних українських істориків[15]. Зокрема, він відшукав у галузевому архіві СБУ справу Юрія Горліс-Горського під іменем «Валентина Семянцова», завдяки чому вдалося встановити окремі деталі життя Горліс-Горського та його фотографію[16][17]. Лунін здійснив ретельну верифікацію фактів, наведених у романі, та уточнив біографічні дані згаданих у ньому осіб, що дозволило спростувати низку міфів, які потрапили до української історіографії[15].
У 2016 році став автором першої розвідки про можливо втрачений документальний фільм 1939 року «Україна в огні» про Карпатську Україну;[18]. Лунін займався цією темою у зв'язку з причетністю до зйомок у ньому Юрія Городянина-Лісовського[19].
У 2017 році був упорядником академічного видання роману «Холодного Яру»[20], яке вперше відображало всі прижиттєві версії твору, зокрема й виправлення автора у виданні 1938 року[21]. Автор приміток і наукового коментаря до цього видання, в якому розглянув роман як історичне джерело[22][23], а також навів деякі зауваги до біографії автора[24] та його товариша, згаданого в романі під іменем «Андрій Чорнота»[25]. Ранні версії деяких статтей із цього видання публікувалися на сайті Historians.in.ua[26][27][28][29].
2022 року, вже після початку російського вторгнення в Україну, вийшов російський переклад «Холодного Яру», над яким Сергій Лунін працював з 2011 року. Видавець дав згоду 24 лютого, в день початку вторнення, а літературну редакцію тексту зробила Алла Гопаченко в Харкові в умовах постійних бомбардувань[30].
Перекладацька діяльність
У 2005—2007 роках переклав з англійської на російську історичні книжки для видавництва «Клуб сімейного дозвілля».
В липні 2015 року переміг на першому конкурсі перекладів з португальської на російську мову Por Outras Palavras[31].
З 2015 року як перекладач з англійської-на-російську та науковий редактор співпрацював із російським видавництвом Corpus, що входить до видавничої групи АСТ на правах імпринта. Видавництво звернулося до нього з пропозицією перекласти книжку Сергія Плохія «Остання імперія», про розпад СРСР[32]. Згодом він переклав для них ще дві книжки Плохія — «Брама Європи. Історія України» та розслідування про вбивцю Степана Бандери. В березні 2019 року РНБО наклала санкції на групу АСТ[33]. Відтоді Лунін перекладає для видавництва «Новое издательство», для якого переклав книжку Плохія «Чорнобиль. Історія ядерної катастрофи». За словами Плохія, «Професіоналізм і ретельність при звірці тексту з першоджерелами, проявлені Сергієм Луніним, допомогли вберегти російське видання не від однієї неточності»[34].
У 2014 році Лунін надрукував статтю під заголовком «„Холодний Яр“ Юрія Горліс-Горського: Археографічний аналіз» у виданні Historians.in.ua, де піддав критиці кількох колишніх упорядників видань роману «Холодний Яр», зокрема Романа Коваля, звинувативши його у свавільному перекручуванні тексту роману в перевиданнях[26]. У відповідь Роман Коваль опублікував статтю-відозву під заголовком «„Літературний донос“ Сергія Луніна», де заперечував звинувачення на свою адресу, звинуватив Луніна в непрофесіоналізмі та нетактовністі та заявив, що на його думку, Юрій Горліс-Горський закінчував дискусію з такими людьми «ударом кинджала в ліву кишеню френча».[35]
У січні 2020 року, після контроверсійного[36][37] новорічного привітання Володимира Зеленського 31 грудня 2019 року, яке розкритикувала значна частина українських інтелектуалів,[37][36] Лунін був одним із тих, хто навпаки захоплювався цим привітанням та заявив, що в новорічній промові Зеленського «вперше побачив звернення президента до людини, а не до населення, до рівного, а не до маси».[38]
У червні 2020 року Лунін опублікував петицію на сайті президента з вимогою скасувати закони «Про освіту», «Про повну середню освіту» та «Про забезпечення функціонування української мови як державної»[1]. У травні журналіст видання «Заборона» Самуїл Проскуряков дорікав Українській Вікіпедії тим, що «за петицію на сайті президента України з вимогою скасувати новий мовний закон [Луніна] назвали „українофобом“».[39]
Лунін автор однієї українськомовної та двох російськомовних оригінальних робіт з історичної тематики. Окрім власних оригінальних робіт з історичної тематики Лунін з 2005 року також займається перекладом історичних праць інших авторів з англійської на російську. Окрім цього, Лунін був науковим редактором окремих розділів українських перекладів книжок Сергія Плохія «Брама Європи»[40] та «Загублене царство. Історія „Русского мира“ з 1470 року до сьогодні»[41].
- Праці
Україномовні
- Сергій Лунін. Іван Самойлович. Харків: ПЕТ, 2013. 123 стор. ISBN 978-966-16-4070-1
Російськомовні
- Сергей Лунин та ін. Загадки истории. Эпоха Возрождения. Харків: Folio. 2009. 383 с. ISBN 978-966-03-4725-0
- Сергей Лунин та ін. Загадки истории. Харків: Folio. 2010. 848 с. ISBN 978-966-03-5036-6
- Переклади
- Майкл Грант. Расцвет Римской империи / Пер. с англ.: Сергей Лунин. Харків: КСД, 2005.
- Делия Пембертон. Сокровища фараонов / Пер. с англ.: Сергей Лунин. Харків: КСД, 2006.
- Стивен М. Миллер. Библия. Кто есть кто. Толкования и разъяснения / Пер. с англ.: Сергей Лунин. — Харків: КСД, 2007.
- Сергей Плохий. Последняя империя. Падение Советского Союза / Пер. с англ.: Сергей Гирик, Сергей Лунин и Анатолий Саган. — М.: АСТ (Corpus). 2016. — 624 с. ISBN 978-5-17-092454-7
- Сергей Плохий. Врата Европы. История Украины / Пер. с англ.: Сергей Лунин. Москва: АСТ (Corpus). 2018. 544 с. ISBN 978-5-17-095236-6
- Сергей Плохий. Человек, стрелявший ядом. История одного шпиона времен холодной войны / Пер. с англ.: Сергей Лунин. Москва: АСТ (Corpus). 2019. 432 с. ISBN 978-5-17-102324-9
- Сергей Плохий. Чернобыль. История ядерной катастрофы / Пер. с англ.: Сергей Лунин, Дмитрий Карельский. Москва: Новое издательство. 2021. 382 с. ISBN 978-5-98379-255-5
- Упорядник
- Холодний Яр: академічне видання. — Харків: КСД, 2017.
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
