Лукіан Бельгійський

Лукіан Бельгійський (лат. Lucianus, фр. Lucien) — християнський святий, мученик. Перший єпископ Бовеський.

Лукіан Бельгійський
Святий Лукіан Бельгійський - статуя з собору Собор Святого Петра у Бове
Мученик
Народився	3 століття Рим, Римська імперія
Помер	290 р., Бове Église Saint-Lucien de Montmilled, Фукені ·обезголовлення
Шанується	Римо-Католицька Церква, Православна церква, Греко-католицькі церкви
Прославлений	290 р.
Канонізований	290 р.
У лику	великомученик
Головна святиня	м. Бове (до зруйнування)
День пам'яті	3 липня, 8 січня
Патрон	Бове, Бік, носії прізвища Лук'яненко, Лук'янець, Лук'янчук
Медіафайли на Вікісховищі

Біографія

Жив у Римі, в язичництві носив ім'я Лукій (Люцій). Навернений до християнства апостолом Петром. Після смерті апостола святий Лукіан проповідував Євангеліє в Італії, коли до Риму завітав святий Діонісій Ареопагіт, який шукав супутників для місіонерської подорожі до західних країн. Лукіан, висвячений на єпископа святим, Папою Климентом І, вирушив з проповіддю. Його співподорожуючі залишилися у різних місцинах: святий Маркеллін в Іспанії, Сатурнін — в Галлії, Діонісій — до пресвітер Максіан, диякон Юліан та святий Лукіан пішли до Бельгії^[1].

Проповідь святого Лукіана була дуже успішною. За переказом, він навернув у християнство багато язичників словом і прикладом. Святий Лукіан був суворим подвижником, за весь день їв лише шматок хліба та трохи води. У зверненні був лагідний, завжди радісний і світлий особою. Незабаром майже все населення Бельгії навернулося у християнство. У той час римський імператор Доміціан розпочав чергові гоніння на християн і видав указ, який наказував піддавати мукам і страті всіх, хто відмовиться принести жертву язичницьким богам.

Святі Лукіан і Максіан, статуї на ратуші міста Бік

Мучеництво

Для виконання указу до Бельгії були послані троє сановників. За переказом, святий Лукіан мав видіння про його мученицький подвиг. Зібравши паству, він переконував її не боятися погроз, мук і смерті, а потім підніс подяку Богові, що дарував йому можливість приєднатися до сонму святих мучеників. Після молитви Лукіан з пресвітером Максіаном і дияконом Юліаном пішов на вершину гори, де продовжував повчати народ. Тут святих наздогнали воїни імператора і привели на суд. Святим Максіану і Юліану було запропоновано відректися від Христа і принести жертву ідолам, але вони обидва відмовилися і були обезголовлені.

Суддя став допитувати святого Лукіана, звинувачуючи його у чаклунстві та непокорі імператору та Сенату. Святий відповів, що він не чарівник, а раб Істинного Бога, Господа Ісуса Христа, і відмовився принести жертву ідолам, створеним людськими руками. Святий був підданий жорстокому бичуванню, під час якого тільки повторював: «Ніколи не перестану серцем, вірою і устами хвалити Христа, Сина Божого». Святий мученик був обезголовлений. За переказом, над його тілом засяяло світло, і було чути голос Христа, що закликав доблесного страждальця у Небесне Царство для отримання мученицького вінця. Силою Божою святий встав, узяв свою відрубану голову, перейшов через річку і, дійшовши до обраного ним для поховання місця, ліг на землю і з миром спочив. При вигляді цього найбільшого чуда близько 500 язичників звернулися до Христа. Згодом над труною мученика Лукіана була споруджена церква, в яку перенесли останки і святих мучеників Максіана та Юліана.

Шанування

Над його могилою була побудована церква, названа церквою Святих Петра і Лукіана. Храм був зруйнований у V столітті. Близько 583 р., на прохання Додо, єпископа Бове король Хільперік І наказав побудувати нову базиліку і монастир на тому ж місці. Додо освятив храм, присвятивши його святим Петрові і Лукіану. Монастир був зруйнований у 845 під час вторгнень норманів, але новий був побудований уже у XII столітті, і був також в місцем поховання святих. У 1261 р. мощі Лукіана, Максиміана, і Джуліана були поміщені у нову раку Гіоймом де Гресом, єпископом Бове. Перенесення мощей відбулося у присутності святого Людовик IX, короля Франції, і Теобальда II, короля Наваррського, і великої кількості французької знаті. Пам'ять про це перенесення раніше відзначали в абатстві Бове як fête des Corps Saints. 5 січня 1791 року монастир був виставлений на продаж і був куплений багатим парижанином, Вісенте Альтеріо. Літургійні об'єкти були перевезені до церкви Нотр-Дам-дю-Тіль. Базиліка і монастир були зруйновані між 1795 і 1819 рр. А 20 листопада 1793 року мощі Лукіана були спалені протестантами^[2].

У Франції 26 церков присвячені святому Лукіану: Ansacq / Avrechy / Buicourt / Bury / Caisnes / Catillon-Fumechon / Courcelles-Epayelles / Elencourt / Fontaine-Saint-Lucien / Godenville / Litz / Loconville / Maulers / Méru / Muidorge / Nivillers / Noailles / Pont-Ste-Maxence / Rothois / Rue-Saint-Pierre (la) / Troussencourt / Verderel-Les-Sauqueuse / Villers-sur-Auchy / Warluis

День пам'яті — 3 липня, 8 січня.

Покровительство

Є святим-покровителем міст Бік та Бове. Святий покровитель тих, хто носить ім'я Лук'ян та похідні від нього прізвища Лук'яненко, Лук'янець, Лук'янчук тощо.

Примітки

1. Сидоров А. И. Курс Патрологии. — Holy Trinity Orthodox Mission
2. Saint Lucien. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 15 листопада 2013.