Loading AI tools
розлад поведінки, що полягає в патологічній пристрасті до азартних ігор З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Лудома́нія (гра́льна зале́жність, ігрозалежність, ігрома́нія; від лат. ludo — граю + дав.-гр. μανία — безумство) — розлад поведінки[en], що полягає в патологічній пристрасті до азартних ігор. У МКХ-10 — F63.0.
Патологічний потяг до азартних ігор | |
---|---|
Спеціальність | психіатрія і клінічна психологія |
Причини | азартна гра |
Ведення | психотерапія |
Класифікація та зовнішні ресурси | |
МКХ-11 | 6C50 |
МКХ-10 | F63.0 |
OMIM | 606349 |
Pathological gambling у Вікісховищі |
Особливого поштовху розвитку лудоманії надав інтернет. Проблема азартних ігор набула виняткової важливості у зв'язку зі значним розповсюдженням ігрових автоматів, відкриттям безлічі казино. Всі вони оформлені таким чином, що це сприяє посиленню ефекту легкої можливості виграшу за короткий час. Ігрові автомати давно поширені в усьому світі.
У 1970-х роках в Британії виникла проблема низької відвідуваності кінотеатрів, аж до необхідності їхнього закриття, через зростання популярності залів ігрових автоматів. 1996 року в США кількість «проблемних гравців», настільки залежних від ігрових автоматів, що їхнє життя опиняється підпорядкованим цій пристрасті, сягала 5 % населення[1]. Дані інших дослідників свідчать про те, що тільки за першу половину 1990-х років число проблемних гравців зросло в Канаді більш ніж на 7 %[2].
Азартні ігри є серйозною соціальною проблемою. Проблема посилюється тим, що у процесі гри іноді виникає розслаблення, зняття емоційної напруги, відволікання від неприємностей та проблем, і гра сприймається як приємне проведення часу. На основі цього поступово настає втягування і розвивається залежність. Разом з тим, тривають суперечки — чи є ігрова залежність психологічною залежністю чи більшою мірою однією з форм обсесивно-компульсивного розладу[3].
За даними дослідження Оксфордського університету щодо ігрових звичок, рівень смертності активних гравців на третину вищий, ніж у середньостатистичної людини. Великі ставки пов'язано із вищою ймовірністю смерті в однаковій мірі як серед чоловіків, так і жінок, незалежно від віку. Дослідники провели аналіз банківських даних 100 тис. британців за 2012—2018 рік[4]. Середній показник витрат завзятих гравців склав 1345 фунтів щороку проти 125 фунтів серед нерегулярних гравців[5].
Дослідження показують, що люди віком 16-17 років, які беруть участь у азартних іграх, із більшою ймовірністю стикаються з залежністю від лудоманії у зрілому віці, ніж такі, що у підлітковому віці не грали[6]. Згідно досліджень, чим більше лотерейних квитків і скретч-карт купували гравці в підлітковому віці, тим більше вони страждали від проблем з азартними іграми в подальшому[7].
Допустимий вік для участі в онлайнових азартних іграх у Великій Британії складає 18 років, при цьому підлітки віком 16-17 років можуть брати участь в лотереях через онлайн-додатки та ігри Національної лотереї Великої Британії, законом дозволяється витрачати до £350 щотижня. Користуючись цією прогалиною в законі, Національна лотерея Британії використовує онлайн-рекламу для залучення підлітків до азартних ігор[8].
2020 року в Британії було відкрито першу в світі дитячу клініку для людей з ігровою залежністю[9]. За оцінками уряду, 55 тис. британських підлітків віком 11-16 років мають залежність від азартних ігор[10].
Чоловіки та жінки мають різні мотиви, через які з'являється пристрасть до азартних ігор. За даними Ліз Картер, провідного терапевта Британії, що спеціалізується на проблемах з ігровою залежністю серед жінок, чоловіки грають в азартні ігри, щоб виграти гроші та отримати увагу, натомість, жінки зазвичай грають, щоб «втекти від реальності»[11]. Прості й циклічні ігри на кшталт ігрових автоматів та бінго, у певному сенсі нагадують медитацію[12].
Є благодійні організації, що опікуються й допомагають боротися з лудоманією саме жінкам. Так, у Великій Британії одні з них це: GamCare, Gamblers Anonymous і Gordon Moody Association.
За статистикою благодійної організації GamCare, за 2019—2020 рік кількість жінок, що заявляли про проблеми з азартними іграми, виросла більш ніж на 30 %, а це вдвічі більше за кількість чоловіків за той же період[12].
При цьому, за даними Національної гарячої лінії з азартних ігор Британії, 99 % дзвінків щодо можливої залежності роблять саме чоловіки[13].
Переважна більшість проблемних гравців не визнають своєї залежності, відмовляючись звертатися за допомогою. В такому випадку, члени їхніх сімей можуть першими виявити проблему, мотивуючи партнера звернутися за допомогою. Дослідники вказують на хронічне занепокоєння, виснаження та підвищену конфліктність як основні прояви лудоманії[14][15].
Виявлення симптомів людьми з оточення є важливим з огляду на те, що більшість проблемних гравців шукає допомоги лише тоді, коли вони вже заподіяли значної шкоди фінансам, стосункам, репутації та роботі[16]. Існує ряд ознак, які є характерними для азартних ігор, що є проявом залежності. До основних ознак належать:
В американській класифікації психічних розладів діагноз патологічної ігрової залежності ставиться при наявності п'яти і більше пунктів з цього списку[17]:
При цьому ігрова поведінка лудомана не пов'язана з маніакальним епізодом.
Більшість дослідників вказує на втрату контролю над власною поведінкою, причому це стосується всіх варіантів гри — від гри на тоталізаторі до ігрових автоматів[18]. Австралійські дослідники виділяють три підгрупи проблемних гравців:
Хоча хвороблива пристрасть до азартних ігор частіше спостерігається у чоловіків, у жінок ця залежність приймає важчі форми. Жінки втягуються в небезпечне захоплення втричі швидше і важче піддаються психотерапії. На відміну від чоловіків, жінки підпадають під залежність від азартних ігор в зрілішому віці, і з інших причин. Найпоширеніша з них — це особисті проблеми від яких вони намагаються піти в гру.
Найчастіше це відбувається у віці 21—55 років, і в 1—4 % випадків пристрасть набуває таких форм, при яких необхідна допомога психіатра. Кожен третій патологічний гравець — це жінка. Порівняльне дослідження 70 проблемних гравців-чоловіків і 70 гравців-жінок показало більш поетапний розвиток залежності у жінок за стадіями: соціальна ігрова залежність; інтенсивна ігрова залежність; проблемна ігрова залежність. Статеві відмінності між чоловіками і жінками полягали також у тому, що ігрову залежність в жінок частіше супроводжував депресивний розлад, а у чоловіків — алкоголізм[20].
Слід зазначити, що особи, які беруть участь у грі, порівняно часто зловживають алкоголем та іншими психоактивними речовинами, тобто включаються до комбінованої форми залежності. Для «гравців» типові труднощі міжособистісних відносин, часті розлучення, порушення трудової дисципліни, часта зміна роботи.
Американський дослідник А. Пастернак, в свою чергу, як фактори ризику виділяє[21]:
На думку біологів із Університету Кентуккі, частина тварин має певний біологічний механізм, який говорить про ігроманію. Наприклад, голуби віддають перевагу нерегулярній, але великій за кількістю їжі, попри те, що невелика кількість регулярної їжі в цілому на 50 % більше випадкових виграшів[22].
Р. Кастер виділив три стадії ігрової залежності[23]:
Стадія виграшів представлена такими ознаками: випадкова гра, часті виграші, уява передує і супроводжує гру, частіші випадки гри (приймання парі), збільшення розміру ставок, фантазії про гру, дуже великий виграш, безпричинний оптимізм. Для стадії програшів характерні: гра на самоті, хвастощі виграшами, роздуми тільки про гру, епізоди програшів, які затягуються, нездатність зупинити гру, брехня і приховування від друзів своєї проблеми, зменшення турботи про сім'ю або дружину, зменшення робочого часу на користь гри, відмова платити борги, зміна особистості — дратівливість, стомлюваність, нетовариськість, важка емоційна аура будинку (помешкання), позичання грошей на гру, дуже великі борги, створені як законними, так і незаконними способами, нездатність оплатити борги, відчайдушні спроби припинити грати.
Ознаками стадії розчарування є: втрата професійної та особистої репутації; значне збільшення часу, проведеного за грою, і розміру ставок; віддалення від сім'ї і друзів; докори совісті; каяття; ненависть до інших; паніка; незаконні дії; безнадійність; думки про самогубство; арешт; розлучення; зловживання алкоголем; емоційні порушення; закриття у собі.
В. В. Зайцев і А. Ф. Шайдуліна (2003) описали розвиток фаз і поведінку пацієнтів, що складають так званий ігровий цикл, розуміння якого важливо для формування психотерапевтичних завдань при роботі з проблемними гравцями.
В. В. Зайцев і А. Ф. Шайдуліна (2003) приділяють особливу увагу так званим «помилкам мислення», які формують ірраціональні установки ігроманів. Помилки мислення бувають стратегічними, які зумовлюють загальне позитивне ставлення до своєї залежності, і тактичними, які запускають і підтримують механізм «ігрового трансу».
До стратегічних помилок мислення відносяться наступні внутрішні переконання:
До тактичних помилок відносяться такі помилки:
У зв'язку з повсюдним розповсюдженням гральних автоматів і відсутністю контролю, зокрема, вікового, в ігрових залах України серед населення практично у всіх вікових групах почалася своєрідна епідемія ігроманії. Підлітки не опинилися осторонь від неї. В останніх є свої особливості ігрової залежності.
Дослідження особливостей гри серед підліткової популяції в 10.000 чоловік віком 12-13 років з 114 шкіл в Англії та Уельсі показало, що підлітки грають практично в ті ж ігри, що й дорослі. Разом з тим, підлітки надають перевагу ігровим автоматам (англ. fruit machines), а також квиткам національної лотереї. За даними австралійських дослідників, 5 % підлітків можуть бути віднесені до проблемних гравців[24].
П. Дельфабро і Л. Трапп, розглядаючи соціальні детермінанти, що сприяють виникненню підліткової ігроманії, вказують на факт ігрової залежності серед батьків, а також позитивне ставлення до гри в сім'ї. Говорячи про фактори, що перешкоджають підлітковій ігроманії, дослідники відзначають виховання в сім'ї таких якостей, як уміння зберігати свої гроші, складати і підтримувати бюджет[25].
Девід Натт заявляє, що залежність від азартних ігор — це не слабовілля. Це розумовий розлад, за рахунок якого живе індустрія гемблінгу. Як тільки гравець пристрастився до гри, йому стає важко зупинитися, бо у мозку відбуваються зміни. Залежність — це мозок, який змінився заради захоплення пристрастю до гри.[26]
2019—2020 року під час пандемії COVID-19 стрес та карантинні обмеження посприяли росту кількості ігрозалежних людей. Лише в Британії в період з березня до липня 2020 року кількість гравців з залежністю, що не можуть впоратися з нею самостійно, та звертаються до психологів, збільшилась втричі (з 30 до 100 людей на день)[27]. Зокрема, британське казино Caesars було оштрафовано 2 квітня на 16 млн $ за те, що продовжило дозволяти лудоманам робити ставки під час карантинних обмежень[28].
Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад! Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря. |
Ця хвороба є виліковною, проте самостійно впоратися з нею хворий практично не може, йому потрібна допомога фахівців. Єдиний спосіб лікування ігроманії, що відноситься до нехімічних залежностей, — це психотерапія, яка проводиться як індивідуально, так і в групі. Психологи і психіатри покликані допомогти хворому змінити своє ставлення до азартних ігор, вивести його з так званого «ігрового гіпнозу».
В липні 2020 року в Британії було створено діагностичний центр «AnonyMind» для лікування гральної залежності. Це онлайн-платформа для допомоги проблемним азартним гравцям[29] з психіатричною оцінкою та виявленням симптомів у гравців, що страждають від гральної залежності[30].
Найпоширенішим інструментом для виявлення лудоманії є так званий «Азартний екран Саут Оукс» (South Oaks Gambling Screen або SOGS), створений Лесьєром та Блюмом 1987 року в лікарні Саут-Окс у Нью-Йорку[31]. Згодом використання системи зменшилось через низку критики, у тому числі через те, що вона часто видає неправильні результати[32]. Діагностика DSM-IV — це контрольний список психологічних мотивацій, що лежать в основі проблем азартних ігор. Його було створено Американською психіатричною асоціацією. Він складається з десяти критеріїв[33].
За даними Національної служби з лікування лудоманії Британії, протягом 2019 року лікування в країні пройшли 9008 осіб а це менше 3 % від сумарно зареєстрованої кількості проблемних гравців, яких у Британії налічується від 280 тис. до 1,4 млн. Серед тих, хто пройшов терапію, 45 % мали борг понад 5000 тис. фунтів, були банкрутами або підписали договір про реструктуризацію боргу[34]. В середньому протягом місяця до лікування вони витрачали понад 2 тис. фунтів на ставки. 25 % втратили сім'ю, а 12 % втратили роботу через проблеми з азартними іграми. Незважаючи на покращення стану після терапії, 40 % її учасників пацієнтів все одно залишилися проблемними гравцями[35].
В Британії діє інструмент самовиключення від участі в азартних іграх Gamstop. Станом на початок 2021 року, ним користувалося 55 тис. британських жінок, що почали все активніше користуватися ним протягом 2020 року[36]. Їхня частка серед інших користувачів виросла з 25 % у березні 2020 до 31 % у грудні[37].
В грудні 2020 року Міністр з соціальних питань Естонії Танел Кіїк підписав розпорядження щодо виділення 200 тис. євро неурядовій організації MTÜ Gambling Addication Counseling Centre для відстеження проблем з азартними іграми та створення центру для залежних гравців та їхніх родичів[38].
2020 року професійна організація психіатрів Ірландії закликала уряд країни заборонити рекламу азартних ігор. Коледж психіатрів Ірландії (CPI) пояснив це зв'язокм між рекламою ставок й ігровою залежністю, що постійно зростає серед населення. Окрім заборони реклами азартних ігор, було запропоновано розробити спеціальні методи лікування лудоманії[39][40].
Звіт Міністерства охорони здоров'я Іспанії за 2019—2020 року показав, що 6,7 % опитаних грали в онлайнові азартні ігри протягом року, 2017—2018 року цей показник дорівнював 3,5 %, 2015—2016 — 2,7 %[41]. У наземних казино грали 63,6 % опитаних (60 % 2017—2018 року)[42]. Згідно опитувань, 670 тис. іспанців мають схильність до лудоманії, але це теоретичний показник[43]. Протягом 2020 року, кількість іспанців, що додали себе до списків самовиключення, виросло на 12 %, склавши 56 тис. осіб, найбільша кількість (24,5 %) припала на Андалусію[44].
З 2017 року в Шанхаї діє перший в КНР реабілітаційний центр, що займається виключно допомогою у боротьбі з ігровою залежністю. Реабілітація триває 7 днів, учасники мають здати смартфони, натомість отримуючи старі мобільні телефони без доступу до інтернету, щоб вони не могли робити ставки в онлайні. Лікування також включає психологічні курси, поради щодо зміни способу життя, щоб відволіктися від азартних ігор, та освітні заняття, що пояснюють, як діють азартні ігри, щоб заклад завжди отримував прибуток[45].
До центру щомісяця записується близько 50 лудоманів, за 2017—2020 роки він допоміг більш ніж 10 тис. гравців[46].
2020 року, під час пандемії COVID-19, Міністерство фінансів Швеції запровадило обмеження на депозити (до 5000 крон) та бонусні пропозиці (100 крон) для онлайн-казино. Це було зроблено задля обмеження росту проблемних азартних ігор на час карантину, коли було закрито всі наземні казино в країні й виріс інтерес гравців до онлайн-казино. Ці обмеження було продовжено до 30 червня 2021 року[47]. Шведська торговельна асоціація онлайн-гемблінгу (BOS) назвала їх нелогічними, очікуючи, що проблемні гравці продовжать грати в неліцензованих казино[48].
2020 року 24 % опитаних українців назвали себе азартними, 17 % опитаних позитивно ставилися до букмекерських компаній та онлайн-казино. Кількість активних гравців в онлайн-казино збільшилася після часткової легалізації, автори закону про легалізацію ігорного бізнесу в Україні запропонували створити реєстр лудоманів, метою якого буде допомога залежним гравцям[49].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.