З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Луганська єпархія Української православної церкви Московського патріархату (Луганська і Алчевська єпархія) охоплює парафії переважно промислових районів на півдні Луганської області, Україна.
| Свято-Володимирський кафедральний собор | ||||
|
Основні дані | ||||
| Церква | УПЦ МП | |||
|---|---|---|---|---|
| Заснована | 1944 і 6 вересня 1991[1] | |||
| Юрисдикція | південні райони Луганської області | |||
| Єпархіальний центр | Луганськ | |||
| Кафедральний собор |
Свято-Володимирський кафедральний собор Свято-Петропавлівський собор у Кам'яному Броді | |||
| Сайт | eparhia.lg.ua | |||
| 91002, м. Луганськ, пров. Крупської, 29б[2][3] | ||||
|
Правлячий архієрей | ||||
|
Луганський і Алчевський | ||||
|
Вікарні архієреї | ||||
| Біловодський | Павло (Валуйський) | |||
 | ||||
| Луганська єпархія УПЦ у Вікісховищі | ||||
Створена в 1944, коли у Ворошиловграді (нині Луганськ) була закладена Ворошиловградська кафедра, на яку був поставлений єпископ Никон (Петін). У 1948 владику перевели до Одеси. Відтак Ворошиловградсько-Донецька єпархія перебувала в юрисдикції одеських архієреїв. Після архієпископа Никона її управляючими були в 1956—1965 митрополит Борис Вік і в 1965—1990 митрополит Сергій Петров.
У лютому 1990 на кафедру був призначений єпископ Іоанникій (Кобзєв). У 1991 місто відвідав Митрополит Київський і Всієї України Філарет (згодом Патріарх УПЦ КП), сотні луганців зібрались на його службі, що проходила в Петропавлівському кафедральному соборі.[4]
У жовтні 1991 завдяки зростанню кількості парафій Донецько-Луганська єпархія була розділена на дві окремі церковні області. Новоутворена Луганська і Старобільська єпархія залишилася під духовною опікою митрополита Іоанникія. У травні 2007 р. за рішенням Священного Синоду УПЦ МП єпархія була розділена на дві самостійні: Лугансько — Алчевську і Сєверодонецько — Старобільську.
У Луганській єпархії залишилися такі адміністративні одиниці Луганської області: міста Луганськ, Алчевськ, Брянка, Голубівка, Красний Луч, Первомайськ, Ровеньки, Стаханов, Антрацитівський, Краснодонський, Лутугинський, Новоайдарський, Перевальський, Свердловський , Слов'яносербський і Станично-Луганський райони.
5 січня 2013 року була створена самостійна Ровеньківська єпархія шляхом виділення зі складу Луганської в межах Антрацитівського, Сорокинського, Лутугинського і Довжанського районів і прилягаючих міст обласного підпорядкування Луганської області.[5]
Ворошиловградська єпархія (1944—1948)
Ворошиловградсько-Донецька єпархія в складі Одеської єпархії (1948—1990)
Ворошиловградський вікаріат Одеської єпархії (1958—1959)
Ворошиловградсько-Донецька єпархія під прямим підпорядкуванням Московської патріархії
Донецько-Луганська єпархія (1990—1991)
Лугансько-Старобільська єпархія (1991—2007)
Лугансько-Алчевська єпархія (з 2007)
Ровенківський вікаріат Лугансько-Алчевської єпархії (з 2009)
Біловодський вікаріат Лугансько-Алчевської єпархії (з 2019)
У складі єпархії до поділу діяло три монастиря:
.jpg)
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
