Loading AI tools
змінна, оголошена всередині блоку коду З Вікіпедії, вільної енциклопедії
У програмуванні лока́льною змі́нною називають змінну, оголошену всередині блоку коду. Область видимості локальної змінної починається в точці її оголошення і закінчується в кінці цього блоку[1][2]. Наприклад, у мові С локальними є змінні оголошені всередині функції або блоку (в С блоки обмежуються фігурними дужками { ... }
)[3].
Існують мови програмування, в яких локальну змінну можна оголосити тільки у функції, оскільки в цих мовах локальна змінна, оголошена в блоці, оголошується у функції безпосереднього розташування цього блоку.
Локальні змінні в більшості мов зберігаються в стеку викликів[4]. Це означає, що якщо функція рекурсивно викликає сама себе, то змінні кожен раз створюються заново і їм виділяється персональна пам'ять, а не записуються в одне і те ж місце.
Локальна змінна обмежується тільки розміром пам'яті виділеної операційною системою або комп'ютером під стек.
Алголоподібні мови дозволяють необмежену вкладеність блоків і в кожному можуть бути свої локальні змінні.
Локальні змінні уможливлюють рекурсію[5].
Змінні локальної області видимості використовують, щоб уникнути проблем з побічними ефектами, які можуть статися з глобальними змінними.
Мови програмування, які використовують виклик за значенням, виділяють кожній підпрограмі локальну область видимості з локальних змінними і локальною копією аргументів, переданих їй.
Локальною змінною є будь-який параметр функції (наприклад, у мові Сі), що не використовує посилань або покажчиків.
Статичні змінні — це особливий тип локальних змінних, доступний у багатьох популярних мовах (зокрема в C/C++, Visual Basic, VB.NET). Суть його в тому, що така змінна зберігає своє значення для наступних викликів функції. І в кожному виклику воно буде саме таким, яким було при виході з функції до цього[6].
Perl має ключове слово, local
, для «локалізації» змінних, але в цьому випадку, local
означає не те, що більшість людей очікує від нього[7]. Воно створює тимчасову змінну з обмеженим часом життя, але розміщену в глобальному просторі назв. Це дозволяє бачити цю змінну в будь-якій функції, викликаній із цього блоку. Для створення локальних змінних використовуйте оператор my
. Щоб зрозуміти, як це працює розглянемо такий код:
$a = 1;
sub f()
{
local $a;
$a = 2;
g();
}
sub g()
{
print "$a\n";
}
g();
f();
g();
Результат:
1 2 1
Як бачимо, назва глобальної змінної $a
, пр вході у функцію f()
починає вказувати на нову тимчасову змінну, створену у функції, але при виході з f()
глобальне значення відновлюється. Якщо в цьому випадку замість local
використоати my
, було б тричі виведено 1, оскільки в цьому випадку змінна $a
дійсно була б локальною для функції f()
і не видимою з g()
.
З цієї причини багато хто вважає, що оператор local
повинен мати іншу назву, наприклад save
[8].
Мова програмування Ruby також натхненна Perl, але в ній позначення простіші: назві глобальної змінної має передувати знак $, наприклад, $variable_name, тоді як локальна змінна просто не має знака $ перед назвою, наприклад, variable_name (у Perl усі скалярні значення мають спереду $).
#include <stdio.h>
int a = 0; // глобальна змінна
int main()
{
printf("%d", a); // буде виведено число 0
{
int a = 1; // оголошено локальну змінну а, глобальна змінна a не видима
printf("%d", a); // буде виведено число 1
{
int a = 2; // ще локальна змінна в блоці, глобальна змінна a не видима, не видима й попередня локальна змінна
printf("%d", a); // буде виведено число 2
}
}
}
Видасть:
012
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.