Loading AI tools
українська письмениця З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Яросла́ва І́горівна Литви́н (нар. 24 березня 1986, Вілючинськ, Камчатська область, РСФРР) — сучасна українська письменниця, романістка, упорядниця літературних збірок. Авторка книжок «Вілла у Сан-Фурсиско», «Рік розпусти Клауса Отто Баха».
| Ярослава Литвин | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народилася | 24 березня 1986[1] (38 років) Вілючинськ, Камчатська область, Російська СФРР[2] | |||
| Країна |  Україна | |||
| Національність | українка | |||
| Діяльність | письменниця | |||
| Alma mater | КНУКіМ | |||
| Мова творів | українська | |||
| Роки активності | 2006 — тепер. час | |||
| Жанр | психологічна белетристикаd, наукове фентезі і пригоди | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Ярослава Литвин народилася у закритому військовому містечку (зараз Вілючинськ) на Камчатці[3], в українській сім'ї.
Батько, Литвин Ігор Іванович, служив у Військово-Морському флоті СРСР, у підводних силах[4]. Мама, Литвин Аеліта Василівна, у той час очолювала невелику військову бібліотеку[3], нині вона — доцентка Кафедри видавничої справи та редагування НТУУ «КПІ»[5]. 1992 року Ігор Іванович вийшов на військову пенсію і сім'я перебралася до Білої Церкви.
У 1993 році Ярослава пішла до школи. 1-3 клас закінчила у білоцерківській школі № 11, з 5 до 11 класу вчилася у білоцерківській спеціалізованій школі № 9 з поглибленим вивченням іноземних мов. У 2003-2008 рр. навчалася у КНУКіМ. За освітою — фахівець з реклами та піару[3].
З 2019 року одружена з українським поетом, викладачем Вроцлавського університету Андрієм Шийчуком. З 2020 року проживає у Вроцлаві в Польщі[6].
Від початку російського вторгнення в Україну в лютому 2022 року Ярослава Литвин веде волонтерську діяльність: збирає гуманітарну допомогу, організувала та реалізовує проєкт «Несамовита кухня» з приготування сухих сумішей для супів та інших теплих страв для українських захисників та захисниць[7][8].
Професійна письменницька кар'єра Ярослави Литвин розпочалася у 2006 році. Над дебютним романом «Ігри» письменниця працювала 2 місяці і писала його спеціально для Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова»[4]. Твір отримав відзнаку конкурсу й того ж року вийшов друком у видавництві «Нора-Друк». У віці 20 років Ярослава Литвин стала наймолодшою лауреаткою «Коронації слова» за всю історію існування конкурсу[9]. Наступний роман «Пухнаста» було опубліковано 2007 року.
2015 року вийшла друком повість «Роза Вітрів». Твір отримав премію Літературного конкурсу видавництва «Смолоскип». Був презентований також і в Польщі[10], уривки повісті були перекладені польською мовою та опубліковані в інтернет-виданні «Salon Literacki»[9].
Два наступні романи письменниці, «Рік розпусти Клауса Отто Баха» (2021) та «Не мій дім» (2021), стали дипломантами конкурсу «Коронація слова» та увійшли до довгих списків Літературної премії «Книга року BBC».
2024 року, у видавництві «Фабула», побачили світ роман «Вілла у Сан-Фурсиско» та, впорядкована письменницею, збірка оповідань сучасних українських авторів «Не чіпай, то на свята!».
У творчому доробку Ярослави Литвин також є коротка проза та поезія.
Ярослава Литвин є лауреаткою конкурсів «Коронація слова» та Літературного конкурсу видавництва «Смолоскип». Її роман «Рік розпусти Клауса Отто Баха» увійшов до довгих списків Літературної премії «Книга року BBC — 2021»[11] та книжкової премії «Еспресо. Вибір читачів 2021»[12], роман «Не мій дім» — до довгих списків премії «Книга року BBC — 2022»[13].
Вибрані відзнаки та нагороди:
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
