Лизогуб Андрій Юхимович

Андрі́й Юхи́мович Лизогу́б (1673, Гельмязів — 1737) — військовий і політичний діяч часів Гетьманщини. Сотник Конотопський. Онук Гетьмана Петра Дорошенка.

Андрій Юхимович Лизогуб
Ім'я при народженні	Андрій
Народився	1673(1673) Гельмязів
Помер	1737 Чернігів, Російська імперія
Країна	Гетьманщина
Національність	українець
Місце проживання	Гетьманщина
Діяльність	Бунчуковий товариш
Alma mater	Києво-Могилянська академія
Військове звання	сотник конотопський, наказний гетьман
Термін	1716—1719 роки
Попередник	Григорій Костенецький
Наступник	Федір Щербацький
Конфесія	православний
Рід	Лизогуби
Батько	Юхим Якович Лизогуб
Мати	Любов Петрівна Дорошенко
У шлюбі з	Параска Михайлівна Миклашевська
Діти	Антін, Марія, Тетяна, Євдокія, Олена
Герб

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лизогуб.

Життєпис

Походив зі впливового старшинського роду Лизогубів. Другий син Юхима Лизогуба, генерального хорунжого, та Любові Дорошенко (доньки гетьмана Правобережної України Петра Дорошенка). Народився 1673 року. Після завершення навчання у Києво-Могилянському колегіумі, одружився у 1694 році з представницею козацько-старшинського роду Миклашевських.

З [1708]] року відомий як знатний військовий товариш. Також згадувався згодом у чині військового, а згодом і бунчукового товариша. З 1716 по 1719 рік перебував на посаді конотопського сотника. Прославився значними порушеннями козацьких прав та свобод, багаторазовим незаконним захопленням та привласненням земельних володінь як звичайного козацтва, так й представників інших козацько-старшинських родів. Помер 1737 року.

Визнається одним з фундаторів Конотопської церкви Різдва Пресвятої Богородиці.

Майнові справи

У 1694 році отримав гетьманський універсал на с. Старий Почеп Стародубського полку, отримане в посаг за дружиною. У січні 1709 року разом з братами Яковом та Семеном отримав підтверджувальний гетьманський універсал на маєтності. На момент смерті володів у с. Погрібки Воронізької сотні 15 дворами, мав дім у с. Сосновці.

Після відібрання у нього почепських володінь Олександром Меншиковим, вів затяжну судову суперечку з представниками царського уряду щодо їх повернення.

Родина

Дружина — Параска, донька Михайла Миклашевського, стародубського полковника.

Діти:

• Антін (д/н — 1725), бунчуковий товариш у Чернігівському полку
• Марія, дружина Петра Валькевича, другого генерального військового осавула
• Тетяна, дружина Тимофія Жоравки, бунчукового товариша
• Євдокія, дружина: 1) Якима Кулябки, бунчукового товариша у Лубенському полку; 2) Григорія Стороженка, генерального бунчужного
• Олена, дружина 1) Івана Пиковця, писаря Генеральної військової ради; 2) Данили Угриччича-Трембинського, бунчукового товариша

Джерела

• Кривошея В. В. Козацька еліта Гетьманщини. — К.: ІПіЕНД імені І. Ф. Кураса НАН України, 2008. — 452 с.
• Кривошея В. В., Кривошея І. І., Кривошея О. В. Неурядова старшина Гетьманщини. — К.: Стилос, 2009. — 432 с.