З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Лей Фен (кит. трад. 雷鋒, спр. 雷锋, піньїнь: Léi Fēng; 18 грудня 1940 — 15 серпня 1962) — китайський сирота, вихований Народно-визвольною армією Китаю, «безіменний герой», життєвий подвиг якого повністю полягав у безкорисливій допомозі старшим товаришам, селянам і людям похилого віку.
Посмертно прославлений китайською пропагандою як зразок бездоганного альтруїзму й вірності комуністичним ідеалам, приклад для виховання молоді.
Реальність Лей Фена зараз піддають глибоким сумнівам; поширена думка, що він — лише створений пропагандою образ.
Лей Фен народився в бідній селянській родині в повіті Чанша (територія сучасного району Ванчен) провінції Хунань. Під час японсько-китайської війни батьки, які брали участь в опорі окупантам, були вбиті, Лей Фен і ще шестеро дітей залишилися сиротами.
Після звільнення провінції його підібрали солдати НВАК. 1949 року зарахований до дитячого корпусу.
1954 року став піонером. 8 лютого 1957 року вступив до Китайського комуністичного союзу молоді.
Працюючи на об'єктах народного господарства, показав себе зразковим робітником, передовиком виробництва і активістом соціалістичного будівництва.
У січні 1960 році призваний в НВАК і листопаді того ж року прийнятий у Комуністичну партію Китаю.
Оскільки мав 4 класи освіти, призначений на посаду молодшого командира автомобільного підрозділу. Неодноразово заохочуваний за зразкове несення служби, дбайливе поводження з довіреним військовим майном, навчання солдатів професії водія.
Весь вільний час він присвячував наданню будь-якої можливої допомоги своїм товаришам, місцевому населенню, роботі зі школярами, віддавав нужденним свої особисті накопичення, оскільки щиро вважав найбільшим щастям присвятити життя служінню людям.
15 серпня 1962 року, перебуваючи з підрозділом у місті Фушунь провінції Ляонін, внаслідок нещасного випадку в автопарку сержант Лей Фен отримав важку травму голови, від наслідків якої помер у віці 21 року.
Після смерті виявлено особистий щоденник Лей Фена, сповнений слів подяки і клятв у вірності «партії-матері», яка виховала його.
Через деякий час після загибелі Лей Фена група молоді звернулася до керівництва країни і партії з листом, що містив розповідь про молодого комуніста і про позитивний вплив, який за своє недовге життя він справив на людей як в армійському колективі, так і за його межами.
2 березня 1963 року в молодіжній газеті «Чжунго ціннянь бао» вперше опубліковано слова голови КПК Мао Цзедуна: «Вчіться у товариша Лей Фена».
5 березня 1963 року цей заклик, підтриманий керівниками держави, миттєво перетворився на гасло і був передрукований центральною газетою «Женьмінь жибао» та іншими періодичними виданнями, що викликало масовий відгук по всій країні, яка потребувала нового героя — простої людини — після провалу політики Великого Стрибка.
Ідеалізований образ Лей Фена, створений в епоху Культурної революції, донині використовують у патріотичному вихованні дітей та молоді КНР. Хоча зміни політичної та економічної обстановки, що відбулися з 1960-х років, вже не дозволяють безумовно вважати його прикладом для наслідування, Цзян Цземінь у своєму виступі 5 березня 1990 року закликав співгромадян і далі вчитися у Лей Фена, переносити його дух на будівництво соціалізму з китайською специфікою.
В Китаї ім'я героя стало загальною назвою: людину, яка безкорисливо служить суспільству, називають «живим Лей Феном».
Подробиці життя Лей Фена, наведені в офіційній пропагандистській кампанії, спірні. Тоді як хтось на ім'я Лей Фен, можливо, існував, вчені в цілому вважають, що людина, зображена в кампанії, майже напевно є фабрикацією.[1][2][3] Деякі спостерігачі відзначили, наприклад, що пропаганда подає колекцію з дванадцяти фотографій «Лей Фена, Який робить добрі справи». Фотографії, зроблені дуже професійно, зображували Лея, який за офіційною версією був звичайним, не знаменитим молодим чоловіком, що робить повсякденні справи.[1] В есе 1977 року Сьюзен Зонтаґ зазначила, що ці фотографії «добрих справ Лей Фена» «зображують сцени, при яких, очевидно, не міг бути присутнім фотограф».[4]
Розхвалені офіційною пропагандою подробиці життя Лей Фена зробили його предметом насмішок і цинізму з боку окремих верств китайського населення.[1] Джон Фрейзер згадував: «Будь-який китаєць, з яким я коли-небудь говорив за межами офіційних заходів, завжди пирхав при згадці Лей Фена».[1] В інтерв'ю 2012 року в «New York Review of Books» Китайський дисидент і блогер Жань Юньфей відзначив моральні та освітні наслідки кампанії Лей Фена, а саме контрпродуктивний характер подання чесноти за допомогою сфабрикованого персонажа.[5]
Опитування 2008 року, проведене агентством Сіньхуа, показало, що багато учнів початкової школи мають невиразні знання про життя Лей Фена, а 68 відсотків опитаних не читали щоденника Лей Фена.[6]
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
