Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Вале́рій Станісла́вович Левоне́вський (рос. Вал́ерий Станисл́авович Левон́евский, біл. Вале́ры Станісла́вавіч Леване́ўскі, пол. Walery Lewoniewski) — білоруський політичний та громадський діяч, колишній політичний в'язень. Визнаний «Міжнародною Амністією» в'язнем сумління[1].
| Левоневський Валерій Станіславович | |
|---|---|
 В. С. Левоневський | |
| Народився | 15 серпня 1963 (61 рік) Гродно, БРСР |
| Громадянство |  Білорусь |
| Місце проживання | Гродно, Білорусь |
| Діяльність | білоруський підприємець, опозиційний лідер |
| Відомий завдяки | Страйковий комітет Республіки Білорусь |
| Посада | голова СКРБ |
| Партія | Об'єднана громадянська партія |
| Сайт | levonevski.net |
Народився 15 серпня 1963 року в м. Гродно в багатодітній сім'ї[2]. Захоплення: бокс, шахи, фотографія, радіоелектроніка, програмування, філософія, правознавство.
1979 р. — кандидат в майстри спорту з боксу.
1980 р. — почав трудовий шлях з роботи слюсарем механічних майстерен.
1980—1982 рр. — служба в РА, відмінник Радянської і Болгарської Армії.
1985—1991 рр. — регулювальник радіоапаратури, слюсар контрольно-вимірювальних приладів і автоматики, інженер на підприємствах м. Гродно.
1991 р. — зареєстрований індивідуальним підприємцем. Керував Гродненським обласним суспільним об'єднанням по захисту прав платників податків, споживачів і автоаматорів, Гродненським інформаційно-правовим центром, Гродненським центром по захисту прав споживачів.
З 1996 року очолює Страйковий комітет (Страйком) підприємців Республіки Білорусь. Організатор масових акцій протесту підприємців в Республіці Білорусь, за що притягувався до арештів, штрафних санкцій і судових переслідувань. Засновник і головний редактор республіканського бюлетеня «Підприємець»[3]. Неодноразово брав участь у виборах як кандидат в депутати місцевих і республіканських органів законодавчої влади. У всіх випадках відмовлено в реєстрації за політичними мотивами[4][5].
У 2001 році висувався кандидатом у президенти Республіки Білорусь[6]. Зняв свою кандидатуру[7][8] через законодавство (Декрет № 20 2001 р.[9]), що змінилося в процесі виборів.
2004—2006 рр. — відбував покарання у вигляді позбавлення свободи в колонії загального режиму, з конфіскацією майна, по ст. 368, ч. 2 Кримінального кодексу Республіки Білорусь (образа президента Республіки Білорусь). До Валерія Левоневського було заборонено застосовувати умовно-дострокове звільнення і амністію. Багато разів в колоніях Валерій піддавався покаранням у вигляді приміщення в ШІЗО (штрафний ізолятор), позбавлення побачень, а також тортурам і знущанням, погрозам вбивства з боку адміністрації ВЗ з основною метою: підписи під публічною відмовою від своєї політичної діяльності. Валерію було відмовлено протягом всього терміну відбуття покарання в кваліфікованій медичній допомозі і в медичному обстеженні. Йому заборонено було оскаржити накладені адміністрацією в'язниць стягнення в судовому порядку.
Валерій Левоневський повністю відбув дворічний термін ув'язнення, «відсидів» від «дзвінка до дзвінка» в різних в'язницях і колоніях[1], у тому числі:
2010 рік — вийшов документальний фільм «Під прицілом влади»[10], присвячений розвитку страйкового руху підприємців в Білорусі. Головний герой фільму, Валерій Левоневський, розповідає, наскільки важливим і небезпечним є ведення бізнесу в Білорусі. Фільм став лауреатом XV Загальнопольського перегляду документальних форм BAZAR в Познані.
Напередодні 1 травня 2004 року в м. Гродно поширювалися листівки, в яких В. Левоневський запрошував городян взяти участь в санкціонованому мітингу 1 травня. У листівці також містився текст[11][12]:
| прийди і скажи, що ти проти, щоб за твій рахунок «хтось» їздив до Австрії відпочивати, кататися на лижах, жити собі на втіху |
Оскільки було відомо, що президент Білорусі Олександр Лукашенко проводив відпустку в Австрії, прокуратура Білорусі згодом розцінила це як публічну образу президента.
1 травня 2004 року Левоневський мав намір взяти участь в санкціонованій властями демонстрації в Гродно, але вранці Валерій був затриманий на виході з будинку, де він проживає. Співробітники міліції доставили його в місцеве відділення міліції, і, вилучивши гроші і паспорт, помістили в ізолятор тимчасового вмісту. Того ж дня вранці були затримані діти Левоневського, яких через декілька годин випустили з відділення міліції[13].
3 травня 2004 року на 15 діб арешту був засуджений Валерій Левоневський. Порушуючи закон, судили не в суді, а в камері ізолятора тимчасового вмісту (ІТУ)[14].
3 травня 2004 року за активну участь в мітингу (1 травня) на 13 діб арешту був засуджений Володимир Левоневський — син Валерія Левоневського[14].
7 травня 2004 року співробітники КДБ і ОМОНа, виламавши вхідні двері, увірвалися в квартиру В.Левоневського. Обшук тривав шість годин. З квартири було вилучено всю оргтехніку, багато документів, коштовні речі[14][15][16]. Співробітники КДБ примушували неповнолітню дочку Левоневського свідчити проти свого батька[17]. У цей і подальші дні співробітники КДБ і міліції проводили обшуки у родичів Левоневського, а також в офісах громадських організацій, які, на думку спецслужб, могли бути причетні до справи «Образа президента».
14 травня 2004 року — за день до закінчення 15 діб арешту, Левоневському подовжують на 3 дні термін затримання.
18 травня 2004 року — Левоневському було пред'явлене звинувачення по ст. 368 (ч. 2) Кримінального кодексу Білорусі — «Публічна образа президента РБ, здійснена особою, раніше судимою за образу, або наклеп, або сполучене із звинуваченням в здійсненні тяжкого або особливо тяжкого злочину». Валерій з ІТУ був поміщений в СІЗО на 2 місяці[18].
4 червня 2004 року — вперше з моменту арешту (1 травня 2004 року) В.Левоневському дозволили зустрітися з дружиною в СІЗО[19].
12 липня 2004 року — Левоневському подовжують арешт ще на місяць[20].
21 липня 2004 року — дружина Левоневського звернулася до президента Білорусі О.Лукашенко із скаргами на умови пребування мужа в СІЗО[21].
21 липня 2004 року — проти сина Володимира збуджена кримінальна справа по ст.342 Кримінального кодексу Білорусі — «Організація несанкціонованого мітингу» (термін арешту — до 3 років)[22].
21 липня 2004 року — Валерій Левоневський оголошує голодовку в СІЗО[23].
27 липня 2004 року — Левоневський припинив голодовку[24].
28 липня 2004 року — з Валерія Левоневського і його сина зняті звинувачення по ст.342 КК РБ[25].
1 серпня 2004 року — Сергій Шнуров («Ленінград») і Олександр Васильєв («Сплін») виступили в захист Левоневського[26].
16 серпня 2004 року суд продовжив Левоневському термін ув'язнення під вартою ще на 1 місяць[27].
7 вересня 2004 року суд Ленінського р-ну м. Гродно (суддя Демченко Д. В., державний обвинувач Панасюк Е. Р.) визнав Васильєва Олександра Олександровича і Левоневського Валерія Станіславовича винними в публічній образі президента Республіки Білорусь, сполученою із звинуваченням в скоєнні тяжкого злочину, і на підставі ч. 2 ст. 368 Кримінального Кодексу Республіки Білорусь засудив обох до двох років позбавлення волі з відбуттям покарання в колонії загального режиму.
16 вересня 2004 року Європейський Парламент закликає білоруські власті негайно звільнити Валерія Льовоневського і всіх інших політичних противників режиму[28].
Одружений, четверо дітей.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
