Loading AI tools
радянський клітинний біолог, цитогенетик, орден Трудового Червоного Прапора (1878–1942) З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Григорій Андрійович Левитський (7 (19) листопада 1878, Білки, Сквирський повіт, Київська губернія, Російська імперія —20 травня 1942, Златоуст, Челябінська область, СРСР) — український ботанік, генетик, цитолог, каріолог. Викладав у Київському політехнічному інституті, Ленінградському університеті. Професор, доктор біологічних наук, член-кореспондент АН СРСР.
| Григорій Андрійович Левитський | |
|---|---|
 | |
| Народився | 7 (19) листопада 1878 Білки, Корнинська волость, Київська губернія, Російська імперія |
| Помер | 20 травня 1942[1] (63 роки) Златоуст, Челябінська область, РРФСР, СРСР |
| Місце проживання | СРСР |
| Країна | .svg){kind=small} СРСР Російська імперія |
| Діяльність | біолог, цитогенетик |
| Alma mater | Київський університет (1902) |
| Галузь | генетика |
| Заклад | Всерадянський інститут рослинництва, Ленінград; Київський політехнічний інститут, Київ |
| Вчене звання | член-кореспондент АН СРСР |
| Науковий ступінь | доктор наук |
| Науковий керівник | Сергій Навашин |
| Відомі учні | Авдулов Микола Павлович |
| Аспіранти, докторанти | Теодосій Добжанський |
| Членство | Російська академія наук[2] |
| Відомий завдяки: | введення терміну каріотип |
| Нагороди |  |
Представник школи радянських генетиків, учень Сергія Навашина, працював із Миколою Вавиловим, Германом Мьоллером, Левом Делоне. Вперше у світі описав мітохондрії в рослинній клітині. Досліджував будову хромосом, виявив, що відмінності в кількості й структурі хромосом менше у близьких видів, увів у науковий вжиток термін «каріотип».
Репресований радянською владою, помер у тюрмі.
Народився в родині священика. Навчався в Колегії Павла Галагана. Поступив на природниче відділення Київського університету 1897 року. Спеціалізувався на кафедрі ботаніки під керівництвом Миколи Цингера[ru] і Сергія Навашина.
Після закінчення в 1902 працював лаборантом ботанічного кабінету Київського політехнічного інституту.
У 1907 році заарештований за участь у Всеросійському селянському з'їзді на 8 місяців у Бутирській тюрмі, а потім висланий за межі Росії. У цей час працював у бібліотеках Лондону і Парижу, на російській біологічній станції у Вілла-Франке поблизу Неаполя, у ботанічному саду Боннського університету. У Бонні працював під керівництвом німецького цитолога Едуарда Страсбургера, досліджував нехромосомну спадковість.
З 1911 року повернувся в Київ і знову викладав морфологію і систематику рослин у КПІ. У цей час досліджував мікроскопічну структуру рослинної клітини. У 1914 році був мобілізований до лав армії, звідки через рік повернувся у чині прапорщика. У 1915 році Левитський здав іспит на фізико-математичному факультеті КПІ і отримав ступінь магістра.
У 1917–1920 Левитський читав курс «Будова і організація протоплазми» в Народному університеті. У 1920 році організував кафедру морфології і систематики рослин у Київському інституті народного господарства, якою і завідував до 1925 року. Також у 1920 році організував вищі курси з селекції сільськогосподарських рослин при Сахаротресті, а у 1922 році став одним із засновників Київського наукового інституту селекції, де очолив лабораторію морфології і систематики рослин.
1925 року в родині Левитських народилася донька Надія, а 31 травня 1927 року — син Іван.
У 1925 на запрошення Миколи Вавилова Григорій Левитський переїхав до Ленінграда, де займався дослідженнями будови хромосом, завідуючи лабораторією цитології у ВІРі.
У 1927 році брав участь у Міжнародному генетичному конгресі в Берліні.
У 1932 обраний членом-кореспондентом АН СРСР. У лютому 1933 заарештований і перебував на засланні в місті Ачинськ Красноярського краю, звідки зусиллями Вавилова повертається в листопаді того ж року. У 1934 він стає доктором біологічних наук.
У 1930–1932 роках Левитський працював професором на кафедрі морфології і систематики рослин у Молочно-городньому інституті в Дєтскому Селі. У 1934–1937 роках за запрошенням завідувача кафедри генетики Георгія Карпеченка працював професором Ленінградського університету. У 1938–1941 роках викладав на кафедрі генетики Пушкінського сільськогосподарського інституту.
У 1937 році знову заарештований, але невдовзі звільнений. 28 червня 1941 року заарештований втретє. Помер у тюрмі 20 травня 1942.
Після арешту Григорія Левитського його родина у вересні 1941 року не встигла евакуюватися з Пушкіна й опинилася в німецькій окупаційній зоні. Кінець війни зустріли у Талсі, Латвійська РСР.
Дружина — Наталія Євгенівна Левитська-Кузьміна (1899–1952). Народилася в Києві. Після смерті чоловіка жила з дітьми в Ризі, звідти переїхала до Новгорода, де працювала завідувачкою лабораторії в лікарні. Заарештована 16 квітня 1951 року, присуджено вирок у 25 років таборів, померла в тюрмі.[3]
Донька — Надія Левитська (нар. 1925). Заарештовано 16 липня 1951 року. Присуджено 10 років таборів. Звільнено 26 грудня 1956 року. У 1960-1970-ті роки допомагала Олександру Солженіцину ховати рукописи, описана в його нарисі «Бодалося теля із дубом». Бібліограф Російського громадського фонду Олександра Солженіцина.[4][5][6]
Син — Іван Левитський (1927–1995). Народився в Ленінграді. До осені 1945 року працював різноробочим у лікарні Талсі. Склав екзамени за 7-й клас екстерном. У вересні поступив у залізничний технікум у Даугавпілсі. Випустився з технікуму 20 червня 1948 року з фахом техніка-механіка паровозу. Вступив до Ленінградського інституту інженерів залізничного транспорту імені Образцова. 25 лютого 1950 року заарештований, 10 травня засуджений до 10 років таборів з статтею 58-1 КК РРФСР.[7] Відбував покарання в Норильському виправно-трудовому таборі. Був співкамерником Данила Шумука[джерело?]. Звільнений умовно-достроково 25 лютого 1955 року. Залишився на поселенні в Норильську до 1956 року, працював конструктором в управлінні вугільної промисловості. Одружився із Ніною Василівною, у 1956 році в них народився син, названий на честь Вавилова Миколою, а 1966 року донька Наталя. Влітку 1955 року намагався поступити до Хабаровського інституту залізничного транспорту, проте не пройшов за конкурсом. У 1956 році все ж поступив до інституту. Після випуску в 1961 році працював конструктором на заводі «Дальдизель». У вересні 1961 році реабілітований. З 1966 року працював у Хабаровському політехнічному інституті. Мав наукові публікації з конструювання,[8] посібники[9], патенти на винаходи.[10][11][12][13] У 1990 році захистив дисертацію на ступінь кандидата технічних наук.[14] 1993 року зжобув звання доцента.[15]
Левитський починав як дослідник спонтанної еволюції рослин. У перших роботах він вивчав наслідки гібридизації у віддалених видів одного роду Pulmonaria. Пізніше під впливом Едуарда Страсбургера досліджував мікроскопічну будову рослинних клітин. Вперше у світі описав наявність мітохондрій у клітинах рослин. Пізніше сконцентрувався на дослідженні будови хромосом та її мінливості. Розробив декілька методів забарвлення хромосом і мітохондрій.
Вперше у світі показав значні перебудови у структурі хромосом під дією рентгенівського випромінювання. Левитський визначив, що хромосоми мають двоплечу будову, а також постулював, що ядерні фрагменти, які не мають перетяжки-центромери, не успадковуються, а тому не можуть вважатися хромосомами. Також вивчав генетичні механізми процесів видоутворення у рослин. Показав, що близькі еволюційно види мають близький набір хромосом. Зокрема досліджував спадкові зміни у цукрового буряка.
Є піонером цитогенетики. Разом з Левом Делоне вважається автором терміна «каріотип», хоча на відміну від Делоне вкладав у цей термін його сучасне розуміння.[16]
Опублікував понад 80 наукових праць.
У 1945 році посмертно нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.
У 1978 році на честь 100-річчя Григорія Левитського було проведено урочисте засідання у ВІРі і відкрито його погруддя.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
