Левандовський В'ячеслав В'ячеславович

В'ячеслав В'ячеславович Левандо́вський (11 (23) лютого або 12 (24) лютого 1897(18970224), Київ — 18 квітня 1962, Москва) — український та російський художник-мультиплікатор та ілюстратор, один із засновників української анімації.^[2][3]

Левандовський В'ячеслав В'ячеславович
Народження	24 лютого 1897(1897-02-24)[1]  Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія[1]
Смерть	18 квітня 1962(1962-04-18)[1] (65 років)
	Київ, Українська РСР, СРСР[1]
Країна	Російська імперія  УНР  СРСР
Навчання	Перша київська гімназія
Діяльність	художник, аніматор, кінематографіст, режисер анімації

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Левандовський.

Левандовський винайшов та запровадив у виробництво «автоматичний олівець» — пристрій для контролю покадрового руху ляльки у просторі. Левандовський уперше в радянській анімації застосував так званий метод «еклеру», коли акторів, які грають людських персонажів, знімають на плівку з нормальною швидкістю — 24 кадри на секунду, а потім аніматор, підкладаючи кадри відзнятої плівки під свої малюнки, перевіряє рух свого анімаційного персонажа в часі, звичайно, роблячи художній відбір, загострюючи рух. Окрім того, Левандовський сам зробив кінокамеру — усі деталі, крім оптики, були виготовлені з дерева різних порід.^[4]

Біографія

Український період

Народився 24 лютого 1897 року в Києві. У 1923 році навчався в балетній школі, Київському музично-драматичному інституті. Закінчив Київську академію мистецтв. З 1920 року працював художником у театрах, видавництвах.^[5][6]

З 1925 року працював на Одеській, потім на Київській кінофабриці ВУФКУ. Один із засновників української анімації. Використовував техніку площинних маріонеток (сам конструював маріонетки та станки для їх знімання). У 1927 році В'ячеславом Левандовським на Одеській кінофабриці ВУФКУ створено перший український анімаційний фільм «Казка про солом'яного бичка».^[5]

У 1930—1935 роках, через тиск партійного керівництво за його «українські буржуазно-націоналістичні фільми» штибу Українізація^[7], був змушений тимчасово залишити анімацію та перемкнутися на створення науково-технічних фільмів. У зв'язку з цим так і не було завершено анімаційний фільм Тук-Тук на полюванні, над яким Левандовський працював у 1928—1930 роках і який мав стати першим українським звуковим анімаційним фільмом.^[2][8][9]

Російський період

Не знайшовши підтримки своєї творчості в Україні, Левандовський перебирається 1936 року в Москву.^[4] Працював на кіностудії «Мосфільм» (ХВО № 5 під керівництвом О. Л. Птушка) як аніматор та режисер лялькового кіно.

Помер 18 квітня 1962 року в Москві.

Фільмографія

Кадр з мультфільму «Казка про солом'яного бичка». Левандовський виступив режисером, сценаристом та художником. ВУФКУ Одеса, 1927

Українські анімаційні стрічки

• 1927 — Казка про солом'яного бичка (режисер, сценарист, художник-постановник) — фільм не зберігся
• 1927 — Десять (режисер та сценарист)
• 1927 — Українізація (режисер, сценарист, художник-постановник)
• 1928 — Казка про Білку-хазяєчку та Мишу-лиходієчку (режисер)
• 1932 — Тук-Тук на полюванні (не завершений; режисер, сценарист, художник-постановник; робота над фільмом тривали з 1930 по 1932 рік)
• 1935 — Тук-тук і Жук (робота над фільмом розпочата у 1928 році, але закінчена вже учнями Левандовського у 1935 році)

Російські анімаційні стрічки

• 1936 — Лис та виноград (режисер, сценарист, художник-постановник)
• 1937 — Срібний дощ (режисер)
• 1937 — Лис та вовк (аніматор)
• 1937 — Заповіт (інша назва Заповіт пса-скотинки) (аніматор)
• 1940 — У ляльковій країні (за мотивами вистав лялькового театру С. Образцова) (режисер, художник-постановник)
• 1956 — Небесне створіння (за мотивами вистав лялькового театру С. Образцова для дорослих) (аніматор)
• 1958 — А як у вас? (аніматор)
• 1959 — Російська народна іграшка (аніматор)