Лебедєв Микола Сергійович

Лебедєв Микола Сергійович (рос. Лебедев Николай Сергеевич; 15 грудня 1921, Москва, Російська СФРР — 21 серпня 2022, Москва, Росія) — радянський і російський актор театру і кіно. Народний артист Російської Федерації (2018).

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лебедєв.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Лебедєв Микола.

Лебедєв Микола Сергійович
рос. Николай Лебедев
Народився	15 грудня 1921(1921-12-15)  Москва, Російська СФРР
Помер	21 серпня 2022(2022-08-21)[1] (100 років)  Москва, Росія
Поховання	Ваганьковське кладовище
Громадянство	Росія
Діяльність	актор, кіноактор, телеактор
Alma mater	Школа-студія МХАТ (1950)
Заклад	Театр імені Моссовєта
Роки діяльності	1945 — 2022
IMDb	nm0495530
Нагороди та премії

Життєпис

Народився 15 грудня 1921 року у Москві.

Був призваний до РСЧА у квітні 1941 року. Служив у 45 стрілецькому полку 24-го механізованого корпусу 6-ї армії у Проскурові (нині Хмельницький). Брав участь у Другій світовій війні у статусі рядового, кулеметника. У липні — серпні 1941 року під час битви під Уманню був контужений, потрапив у полон. Після звільнення з полону пройшов перевірку СМЕРШ та був відпущений. Після закінчення війни два роки грав у Московському театрі юного глядача, а потім, поєднуючи навчання та роботу^[2], вступив до школи-студії МХАТ.

1950-го року закінчив школу-студію (курс Віктора Станицина)^[3]. У зв'язку з тим, що в його біографії був полонений, його не прийняли до МХАТу, хоч і хотів. Лебедєв показався Юрію Завадському, й був прийняй до Театру імені Моссовєта, у якому працював понад 60 років^[2].

У грудні 2021 року Лебедєву виповнилося 100 років^[4].

У березні 2022 року підписав звернення на підтримку військового вторгнення Росії в Україну (2022).

Помер 21 серпня 2022 року у 101-му році життя у Москві^[5]. Церемонія прощання відбулася у Театрі імені Моссовєта 24 серпня. Похований на Ваганьківському кладовищі у Москві (16 ділянка)^[6].

Ролі в театрі

Фільмографія

• 1959 — Нормандія-Німан — полковник Синіцин
• 1960 — Ровесник століття — Іван Єрмаков, директор автозаводу
• 1961 — Євдокія — Євдоким Чернишов
• 1961 — День, коли виповнюється 30 років  — Захар
• 1962 — Павлуха — Роман
• 1962 — У мертвій петлі — Григорій Палій
• 1963 — Синій зошит — Микола Олександрович Ємельянов
• 1964 — Самотність — Лістрат
• 1964 — Валера — Аркадій Сергійович, полярний дослідник і мандрівник
• 1967 — Дай лапу, Друже! — батько Тані, лікар «Швидкої допомоги»
• 1970 — Чи вмієте ви жити? — батько Олександра
• 1971 — Визволення — генерал Степан Красовський
• 1971 — Людина в прохідному дворі — Володимир Пантелеймонович Попов, він же агент гестапо «Кентавр»
• 1971 — Інспектор карного розшуку — Микола Дмитрович, комісар міліції
• 1973 — Стара фортеця — Польовий
• 1973 — Будні карного розшуку — Микола Дмитрович, комісар міліції
• 1973 — Вічний поклик — Митрофан Савельєв, брат Силантія
• 1974 — Важкі поверхи — Володимир Семенович Левшин
• 1974 — Москва, кохання моє — лікар
• 1974 — Земні і небесні пригоди — генеральний конструктор
• 1974 — Високе звання — Іван Сергійович Мякішев
• 1974 — Вибір мети — міністр, радник наради у Сталіна
• 1975 — Здобудеш у бою — Рудаєв-старший
• 1975 — Не віддавай королеву — Іван Дем'янович, капітан
• 1976 — Стажер — Сергій Олександрович Трофімов, директор школи
• 1976 — Визволення Праги
• 1978 — Шлях до Софії — генерал Скобелєв
• 1978 — Баламут — попутник Петі
• 1979 — Круте поле — Мусатов
• 1979 — Екіпаж — Сергій Іванович, голова медичної комісії
• 1981 — Відпустка за свій кошт — Вадим Сергійович Орлов, заступник міністра
• 1985 — Ми звинувачуємо — президент США Ейзенхауер
• 1986 — Час побачень — командир
• 1989 — Мандрівний автобус
• 1993 — Антифауст — Джон Дікс

Визнання та нагороди

• 1982, 29 липня — Заслужений артист РРФСР — за заслуги в галузі радянського театрального мистецтва^[7]
• 1985 — Орден Вітчизняної війни II ступеня^[8]
• 2008, 24 квітня — Орден Пошани — за великі заслуги у розвитку вітчизняної культури та мистецтва, багаторічну плідну діяльність^[9]
• 2012, 9 січня — Подяка Президента Російської Федерації — за заслуги у розвитку вітчизняної культури та багаторічну плідну діяльність^[10]
• 2018, 26 березня — Народний артист Російської Федерації — за великі заслуги в галузі театрального та музичного мистецтва^[11]
• Медалі СРСР
• Медалі РФ