Ластовський Вацлав Устинович

Вацлав Юсти́нович Ласто́вский (біл. Вацлаў Устынавіч Ластоўскі; 1883 — 23 січня 1938) — білоруський письменник, громадський і політичний діяч, академік (1928), історик, філолог, директор Білоруського державного музею, глава уряду Білоруської Народної Республіки. Звинувачений у справі «Союзу визволення Білорусі», засуджений до заслання, розстріляний.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ластовський.

Ластовський Вацлав Устинович
біл. Вацлаў Юстынавіч Ластоўскі
Псевдо	Vlast[1] і Wlast[1]
Народився	8 листопада 1883(1883-11-08) Kaliesnikid, Q114729493?, Дісненський повіт, Віленська губернія, Російська імперія
Помер	23 січня 1938(1938-01-23) (54 роки) Саратов, РРФСР, СРСР
Країна	Білоруська Народна Республіка  СРСР
Діяльність	публіцист, літературознавець, перекладач, журналіст, письменник, політик, історик
Галузь	філологія, прозаїк, історик, філолог[d], перекладач і публіцист
Відомий завдяки	філологія
Знання мов	білоруська
Заклад	Інститут білоруської культури і Lithuanian Ministry for Belarusian Affairsd
Членство	Білоруське наукове товариство, Національна академія наук Білорусі, Інститут білоруської культури і Vilna Belarusian Councild
Партія	Білоруська соціалістична громада і Білоруська партія соціалістів-революціонерів
Конфесія	католицтво
У шлюбі з	Марія Ластаускєнеd
Автограф
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Народився у колишньому маєтку Колесників (Глибоцький район).

Був активістом Білоруської соціалістичної громади, редакційним секретарем газети «Наша Ніва» (з 1909), входив до складу керівництва партії «Хрысціянская злучнасць», редактором-видавцем газети Гоман (1916-1918), був головою Кабінету Міністрів БНР.

Ластовський виступав проти радянської влади та польської окупації за незалежну й цілісну Білорусь. На початку 1920-их років він відвідав низку країн Західної Європи, де агітував за ідею незалежності Білорусі. З квітня 1927 року працював директором Білоруського державного музею, завідувачем кафедрою етнографії при Інституті білоруської культури, секретарем Білоруської академії наук. Досліджував стародавню білоруську історію, літературу й походження назви Білорусь. Автор історичних літературних творів, оповідань, спогадів і статей про відомих діячів білоруського національного відродження. Перекладав білоруською мовою твори класиків російської, англійської, польської та данської літератури.

21 липня 1930 разом з іншими видатними діячами науки й культури Білорусі заарештований Томським ГПУ^[2]у справі так званого «Союзу визволення Білорусі».

6 грудня 1930 постановою РНК БРСР позбавлений звання академіка (відновлено в 1990). 10 квітня 1931 засуджений до заслання на 5 років за межі БРСР до Саратова, де працював завідувачем відділу рідкісної книги й рукописів бібліотеки Саратовського університету. На початку 1938 року повторно заарештований в Саратові й 23 січня розстріляний.

Реабілітований у 1958 та 1988.

Примітки

1. Чеська національна авторитетна база даних

   d:Track:Q13550863
2. Беларуская энцыклапедыя: У 18 т. Т.9: Кулібін - Малаіта / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў і інш. — Мн. : БелЭн, 1999. — Т. 9. — 560 с. — 10 000 прим. — ISBN 985-11-0155-9 (т. 9).

Література

• Білорусь: Енциклопедичний довідник = Беларусь: Энцыклапедычны даведнік / Рэдкал.: Б.І. Сачанка і інш. — Мн. : БелЭн, 1995. — 800 с. — 5 000 прим. — ISBN 985-11-0026-9. ((біл.))

Посилання

• Біографія [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Ластовський Вацлав [Архівовано 4 квітня 2013 у WebCite]
• В Мінську вручені дипломи перших лауреатів премії імені Вацлава Ластовського [Архівовано 3 лютого 2012 у Wayback Machine.]
• Олександр Пашкевич. Вільно чи Мінськ? Трагічний вибір Вацлава Ластовського