Ланка (механізм)

Ланка — деталь або сукупність деталей, що не мають рухливості одна відносно одної у машині або механізмі і рухається як одне ціле. З позиції структурного аналізу механізму чи машини у теорії машин і механізмів важливо мати інформацію не про кількість деталей, а про кількість ланок, що об'єднують деталі з однаковим характером руху та види рухомих поєднань між ланками. Отже, будь-який механізм можна розглядати як систему ланок, рухомо сполучених між собою.

Класифікація ланок

Ланки механізму бувають рухомими і нерухомими. За нерухому приймають ту ланку, відносно якої вивчають закономірності руху інших ланок. Наприклад, у верстатах — це станина, у редукторах — це корпус, в автомобілях — це кузов або рама.

У залежності від характеру руху і призначення ланки мають певні назви.

• Нерухома ланка називається стійкою.
• Кривошип (корба) — це обертова ланка механізму, що здійснює повний оберт навколо нерухомої осі.
• Шатун (гонок) — це ланка механізму, що має рухомі поєднання лише з рухомими ланками.
• Коромисло — це ланка механізму, що здійснює коливальні рухи при неповному оберті навколо нерухомої осі (наприклад, коромисло клапана).
• Повзун — це ланка, що утворює поступальне рухоме сполучення зі стійкою, у поршневих машинах носить назву «крейцкопф».
• Куліса — це рухома ланка механізму, що є напрямною для каменя.
• Камінь — це ланка, за конструкцією ідентична до повзуна, що утворює поступальне рухоме з'єднання з кулісою.
• Зубчасте колесо — це ланка у вигляді колеса із замкненою на ньому системою виступів, що взаємодіють з відповідними виступами іншого колеса.

У сучасному машинобудуванні застосовують машини і механізми з твердими (жорсткими), пружними (гнучкими), рідкими і газоподібними ланками. До пружних ланок відносяться пружини, мембрани та інші елементи, пружна деформація яких суттєво впливає на роботу механізму. До гнучких ланок відносять паси, ланцюги, канати. До рідких і газоподібних відносяться масло, вода, газ, повітря та інші робочі середовища.

Структурне представлення механізмів і машин

Рухоме поєднання двох ланок утворює кінематичну пару.

Схема механізму — це безмасштабне графічне зображення механізму з застосуванням умовних позначень ланок і кінематичних пар. Структурна схема, що виконана згідно з вимогами стандартів до конструкторської документації і з вказанням основних кінематичних параметрів ланок, називається кінематичною схемою.

На структурних і кінематичних схемах механізмів ланки прийнято позначати арабськими цифрами, а їх рухомі з'єднання (кінематичні пари) — малими літерами латинського алфавіту.

Докладніше: Принципова кінематична схема

Література

• Кіницький Я. Т. Теорія механізмів і машин: Підручник .-К.: Наукова думка,2002 .-660 с. ISBN 966-00-0740-Х
• Теорія механізмів і машин. Курс лекцій для студентів напряму підготовки 0902 "Інженерна механіка" денної та заочної форм навчання / Б.I.Червоний, Рівне : НУВГП , 2006. – 216 с.
• Кореняко О. С. Теорія механізмів і машин:Навчальний посібник / За ред. Афанасьєва М.К.-К.:Вища школа,1987 .-206 с.
• Артоболевский И. И. Теория машин и механизмов. М. Наука 1988.
• Бучинський М. Я., Горик О. В., Чернявський А. М., Яхін С. В. Основи творення машин / [за ред. О. В. Горика (д. т. н., проф., засл. прац. нар. освіти України)]. — Харків : Вид-во «НТМТ», 2017. — 448 с. : 52 іл. — ISBN 978-966-2989-39-7.