Лаврик Семен Семенович

Семе́н Семе́нович Ла́врик (20 жовтня (2 листопада) 1915(19151102), с. Велика Слобідка, тепер Кам'янець-Подільського району Хмельницької області — 7 липня 1990, Київ) — український лікар-гематолог. Член-кореспондент АН УРСР (1979). Заслужений діяч науки УРСР (1975).

Семен Семенович Лаврик
Народився	20 жовтня (2 листопада) 1915(1915-11-02) село Велика Слобідка
Помер	7 липня 1990(1990-07-07) (74 роки) Київ
Поховання	Байкове кладовище
Місце проживання	Львів, Київ
Країна	СРСР
Національність	українець
Діяльність	лікар
Alma mater	Вінницький медичний інститут
Галузь	медицина
Заклад	Київський медичний інститут
Науковий ступінь	доктор медичних наук
Членство	НАНУ
Війна	німецько-радянська війна
Відомий завдяки:	працями з питань переливання крові
Нагороди	премія імені Олександра Богомольця
член-кореспондент АН УРСР

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лаврик.

Біографічні відомості

Закінчив початкову школу в рідному селі, семирічну школу в Баговиці, Кам'янець-Подільську медичну школу (нині — Кам'янець-Подільське медичне училище), 1940 року Вінницький медичний інститут.

1946—1950 — директор Львівського науково-дослідного інституту переливання крові.

1950—1953 — завідувач Львівського обласного відділу охорони здоров'я.

січень 1953 — серпень 1954 — директор Станіславського медичного інституту.

серпень 1954 — листопад 1960 — перший заступник міністра охорони здоров'я УРСР.

1960—1970 — директор Київського науково-дослідного інституту гематології та переливання крові.

1970—1984 — ректор Київського медичного інституту.

Наукова діяльність

Праці з питань переливання крові при травмах, гемотрансфузійному шоку тощо.

Премії

Могила Семена Лаврика на Байковому кладовищі

• 1977 — премія імені Олександра Богомольця АН УРСР.
• 19 грудня 1992 року (посмертно) — Державна премія України в галузі науки та техніки за цикл праць «Створення наукових основ та методів кріоконсервування клітинних суспензій і їх застосування у медицині» (разом із групою учених, серед яких Аполлон Білоус, Володимир Луговий, Віктор Моїсеєв, Анатолій Гольцев, Олексій Воротілін, Галина Лобинцнва, Георгій Когут) ^[1].

Примітки

1. Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 1992 року. Архів оригіналу за 20 квітня 2008. Процитовано 21 червня 2008.

Література

• Гладченко Павло. Працею звеличені: Художньо-документальні нариси про славних людей Кам'янеччини. — Кам'янець-Подільський: Оіюм, 2009. — С. 110—114.
• Костюк П. Вчений із Великої Слобідки: Наші славетні // Прапор Жовтня (Кам'янець-Подільський). — 1971. — 12 жовтня. — С. 4.
• Край Кам'янецький: Документально-публіцистичне видання. — Кам'янець-Подільський, 2006. — С. 120.
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1981. — Т. 6 : Куликів — Мікроклімат. — 552 с., [22] арк. іл. : іл., табл., портр., карти + 1 арк с. — С. 44.
• Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. Бабичев Ф. С. — 2-ге вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1987. — Т. 2 : Каліграфія — Португальці. — 736 с. — С. 229.