К-506 «Зеленоград»
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
К-506 «Зеленоград» (рос. К-506 «Зеленоград») — радянський/російський багатоцільовий атомний підводний човен проєкту 667БДР «Кальмар». Закладений 29 грудня 1975 року на заводі № 402 у Сєверодвінську під заводським номером 393. 26 березня 1979 року спущений на воду. 30 листопада 1979 року включений до складу Тихоокеанського флоту ВМФ СРСР. 15 вересня 1998 року у зв'язку із встановленням шефства човен було перейменовано на «Зеленоград»; з того ж року — підшефний корабель міста.
| К-506 «Зеленоград» | ||
|---|---|---|
| К-506 «Зеленоград» | ||
 | ||
| Схематичне зображення підводного човна проєкту 667БДР «Кальмар», до якого належав К-506 «Зеленоград» | ||
| Верф |  завод № 402, Сєверодвінськ | |
| Під прапором | СРСР Росія | |
| Належність |  Військово-морський флот СРСР Військово-морські сили Російської Федерації | |
| Порт приписки | Вілючинськ, Бухта Крашеніннікова, Західна Ліца | |
| На честь | Зеленоград | |
| Закладений | 29 грудня 1975 | |
| Спуск на воду | 26 березня 1979 | |
| Введений до складу флоту | 30 листопада 1979 | |
| Перейменований | 15 вересня 1998 року присвоєне найменування «Зеленоград» | |
| Виведений зі складу флоту | у липні 2010 року виведений зі складу флоту | |
| На службі | 1979–2010 | |
| Сучасний статус | 2016 року утилізований | |
| Бойовий досвід | Холодна війна | |
| Проєкт | ||
| Тип ПЧ | багатоцільовий атомний підводний човен | |
| Розробник проєкту | ЦКБМТ «Рубін» | |
| Головний конструктор | Ковальов С. М. | |
| Класифікація НАТО | Delta III | |
| Основні характеристики | ||
| Швидкість (надводна) | 14 вузлів (27 км/год) | |
| Швидкість (підводна) | 24 вузла (47 км/год) | |
| Робоча глибина занурення | 320 м | |
| Автономність плавання | 90 діб | |
| Екіпаж | 130 осіб | |
| Розміри | ||
| Довжина найбільша (по КВЛ) | 155 м | |
| Ширина корпусу найб. | 11,7 м | |
| Середня осадка (по КВЛ) | 8,7 м | |
| Водотоннажність надводна | 10 600 т | |
| Водотоннажність підводна | 16 000 т | |
| Силова установка | ||
|
Атомна: 2 × водо-водяних ректори ВМ-4С 2 ГТЗА з ешелонним розташуванням по 20 000 к.с. 2 АТГ по 3000 кВт кожен, 2 групи АБ, 2 ДГ ДГ-460 по 460 кВт, 2 електродвигуни економічного ходу | ||
| Гвинти | 2 | |
| Потужність | 180 МВт | |
| Озброєння | ||
| Торпедно- мінне озброєння |
4 ТА калібру 533-мм (16 торпед) | |
| Ракетне озброєння | ракетний комплекс Д-9Р з БРПЧ 16 ракет Р-29Р | |
| ППО | 2 × ПЗРК «Стріла-2М» | |
Історія служби
24 січня 1979 року К-506 увійшов до складу 13-ї дивізії 3-ї флотилії підводних човнів Північного флоту, що базувалася на базі Оленья Губа. У червні — липні 1979 року виконував завдання у Гренландському морі, перебуваючи під льодом 8 діб.
З 18 серпня по 19 жовтня 1981 року здійснив підлідний трансарктичний міжфлотський перехід із губи Ягельна (м. Гаджієво) в бухту Крашенинникова (м. Вілючинськ) з несенням бойової служби і 10 листопада 1981 року був зарахований до складу Тихоокеанського флоту. Командир переходу — віцеадмірал Л. А. Матушкін.
1990 року К-506 здобув приз Головного командування ВМФ з ракетної підготовки.
15 вересня 1998 року за погодженням з адміністрацією міста Зеленограда було перейменовано човен на «Зеленоград»; з того ж року — підшефний корабель міста.
У липні 2010 року корабель було виведено зі складу Тихоокеанського флоту та утилізовано у 2016 році на Далекосхідному заводі «Звєзда».
Див. також
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.