Кікімора

Кікі́мора — слов'янський (переважно східнослов'янський) міфологічний персонаж, зазвичай жіночої статі, мешкає в оселі людини^[en] та інших будівлях, пряде в нічний час, може завдавати збитків і неприємностей (господарству та людям).

Кікі́мора рос. кики́мора, біл. кікі́мара
Іван Білібін. Кікімора. 1934 рік
домашній[en] недобрий дух
Міфологія	Слов'янська міфологія [джерело?]
Божество в	слов'янська міфологія
Заняття	ткання і прядіння
Згадки	XVII століття
Пов'язані персонажі	мара[en], мокош, домовиха, лісунка, болотяниця
Частина від	білоруська міфологія, російська міфологіяd і російський фольклорd
Медіафайли у Вікісховищі

Кікімора може бути «поганим» або «хорошим» духом, залежно від господарів житла.^[1]

Також її вважають богинею сновидінь і донькою Мари. Уявлялась сонливою, блідою дівою, яка жила в людській оселі у комині чи запічку ^[2].

Походження

Перші згадки про кікімору відомі з XVII століття, припускається також зв'язок її образу з давнішими персонажами.

Народні повір'я вказують, що кікімори беруть початок від загиблих «неправильною» смертю (нехрещених або вбитих дітей, самогубців тощо), від проклятих і поцуплених нечистою силою дітей. Також вважалось, що кікімору можуть накликати до будинку незадоволені будівельники та чаклуни, підклавши в нього магічний предмет, найчастіше ляльку, яка відтак оживала.

Персонаж

Кікімору описували як низеньку скорчену неохайну та потворну бабцю, довгокосу дівчину або жінку, як маленьку дівчинку або навіть як чоловіка або старого. Відповідно до різних інших описів кікімора може бути дуже малою та тонкою, з великою головою, довгими руками, короткими ногами, в неї булькаті очі, волохаті лапи, є роги, хвіст, вона покрита пір'ям або шерстю. Вона могла поставати в образі тварини. Кікімори зазвичай невидимі. Вони невгамовні, швидко бігають, а коли сидять — то постійно підскакують. Кікімори можуть спілкуватися з людьми людською мовою або за допомогою стукоту.

Згідно з народними уявленнями, кікімори мешкають у житлових будинках, рідше — в господарських спорудах, у лазні, в порожніх хатах. Поява кікімори вважалась ознакою того, що в будинку «нечисто», негаразд. У більшості регіонів активність кікімори не прив'язували до певної пори року, лише в деяких місцях приписували до святкової нечисті^[ru]. Вдень кікімора ховається від людей у відлюдних місцях будівлі. Уночі вона виходить із сховку і займається улюбленими справами, на першому місці серед яких прядіння й інша схожа жіноча робота. Однак роботу цю кікімора виконувала неякісно, тож після неї господарям потрібно було все перероблювати.

Звичайно вважалось, що кікімори завдають людям різних неприємностей: заважають спати і лякають різними звуками, докучають маленьким дітям, вторгаються і душать уночі, кидаються різними предметами, впускають і ламають речі, виривають або вистригають уві сні волосся в людей, шерсть у скоту, пір'я у птиці. Активність кікімори могла навіть примусити господарів покинути свій дім. Є історії, в яких кікімори згублюють людину. Побачити кікімору вважалось поганою прикметою. У народі описувалась низка засобів захисту від кікімори та способів витурити її з дому^[3].

Уявлення про кікімору були досить розпливчастими. Під цією назвою окрім самостійного домашнього духа також міг матись на увазі цілий ряд інших персонажів. Так, під впливом образів домовика та його дружини кікімору могли розглядати і як корисного домашнього духа, що допомагає хорошій господині в прядінні, побутовій роботі, догляді за дітьми та тваринами. У сучасній культурі частіше з'являються лісова або болотяна кікімора — покрита травами та мохом потворна бабуся, що лякає і збиває з дороги людей та цупить дітей. Кікімора є персонажем низки художніх творів.

Назва та етимологія

Повір'я про кікімору поширені здебільшого в росіян і, меншою мірою, в білорусів — біл. кікі́мара, кікімо́ра. Серед інших назв кікімори: споріднені — рос. кики́морка, кики́мра, куки́мора (усі — північ Росії^[ru]), кики́мор, ки́ка, кы́ка, ма́ра́, мора, маруха, чучу́мора, шиши́мора, шуши́мора; інші — моко́ша, моку́ша, мокру́ха, огибошна, пря́ха та самопря́ха, пустодо́мка, сусе́дка, біл. ве́шчыца (Вітебська губернія). Зафіксовано, що серед українців у Київській губерній побутували повір'я про так званих нічок, що мали схожі з кікіморами ознаки. Слово кікімора, без відповідного комплексу уявлень, зареєстровано і в інших слов'ян: діалектне пол. kikimora, kicimora — «привид; дух, що душить уночі»; книжне чеське та словацьке kykymora — «домовик у древніх слов'ян», болг. кикимо́ра — «злий жіночий дух, перевертень», сербохорв. кикимо́ра — «страшний привид». Подібні уявлення про злого домашнього духа спостерігаються і в народів, з якими довгий час жили поруч росіяни і перебували під взаємним культурним впливом, наприклад, у комі та вепсів.

Див. також

• Водяник
• Домовик
• Чупакабра
• Маскувальний костюм