Кюнзегеш Юрій Шойдакович

Кюнзеге́ш Юрій Шойдакович (17 листопада 1927(19271117), містечко Арбик, тепер Тоджинського району республіки Тива — 9 листопада 2000, Кизил, РФ) — тувинський радянський поет. Народний пись­менник Туви (1997).

Кюнзегеш Юрій Шойдакович
Күнзегеш Юрий Шойдак оглу
Народився	17 листопада 1927(1927-11-17) Абрик,
Помер	9 листопада 2000(2000-11-09) (72 роки) Кизил, Тива, РФ
Громадянство	СРСР →  Росія
Діяльність	письменник
Alma mater	Khakassian State University named after N.F. Katanovd
Знання мов	тувинська, російська

Біографія

У 1951 році закінив Абаканський вчительський інститут, у 1960 році — Вищі літературні курси при Літературному інституті у Москві. Працював редактором у пресі, головним редактором Тувинського книжкового видавництва. Член КПРС з 1956 року.

Твори

Друкуватися почав у 1944 році. Автор збірок тувинською мовою — «Степові мотиви» (1953), «Прапор дружби» («Найыралдын тугу», 1956), «Пісня молодшого брата» (1963), «Щоб поділитися радістю» («Оорушкумну улежир дээш»,1970), «Орел. Любов. Праця» («Эзир. Ынакшыл. Ажыл», 1972), «Вибране» (1977); російською — «Вірші» (1954), «Серце Саян» (1968), «Меч Багіра» (1976), в яких оспівав любов до батьківщини, віру в дружбу, у світле майбутнє. Спів­автор книжки «Тувинська література» («Тыва литература», 1964).

Ряд віршів присвятив Україні («Україна» та інші), Т. Шевченкові — статтю «Вірші, написані в неволі» (1964). Перекладач творів Т. Шевченка, І. Франка. С. Олійника та ін. З творів Т. Шевченка переклав «Ой одна я, одна», «Згадайте, братія моя», «Рано-вранці новобранці», «Не тополю високую»^[1], «В неволі тяжко», «Мені однаково», переклади яких вміщено у газеті «Тувинська молодь» («Тываның аныяктары», 1964, 8 березня). 9 березня 1964 у Ки­­зилі виголосив промову на вечорі пам'яті Т. Шевченка.

Література

• Д. С. Куулар. Кюнзегеш Юрій Шойдакович. // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Б. В. Хоменко. Кюнзеге́ш Юрій Шойдакович [Архівовано 25 серпня 2017 у Wayback Machine.]. // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
• Романенко Д. Степные моти­вы // Дружба народов. 1955. № 9.

1. «Не тополю високую» // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 497-499.