Курт фон Шляйхер

Курт фон Шляйхер (нім. Kurt von Schleicher; 7 квітня 1882(18820407) — 30 червня 1934) — райхсканцлер Німеччини, від грудня 1932 до січня 1933 року, попередник Адольфа Гітлера на цій посаді і, таким чином, останній глава уряду Веймарської республіки.

Курт фон Шляйхер
нім. Kurt von Schleicher
Народився	7 квітня 1882(1882-04-07)[1][2]  Бранденбург-на-Гафелі, округ Потсдамd, Провінція Бранденбург, Прусське королівство, Німецька імперія[3]
Помер	30 червня 1934(1934-06-30)[4][1][…] (52 роки)  Нойбабельсбергd, Потсдам, Вільна держава Пруссія[2]  ·вогнепальна рана
Поховання	Parkfriedhof Lichterfelded[5]
Країна	Німеччина
Діяльність	політик, офіцер
Alma mater	Прусська військова академія
Знання мов	німецька[6]
Учасник	Перша світова війна
Роки активності	з 1900
Посада	Reich Chancellor in the Weimar Republicd, Прем'єр-міністри Пруссії, канцлер Німеччини і міністр оборони[d]
Військове звання	генерал піхоти
Партія	незалежний політик
Конфесія	лютеранство
У шлюбі з	Elisabeth von Schleicherd[2]
Нагороди	Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Лицарський хрест ордена дому Гогенцоллернів з мечами на військовій стрічці Орден «За військові заслуги» 4-го класу (Баварія) Лицарський хрест 2-го класу ордена Церінгенського лева Галліполійська зірка Почесний лицар ордена Святого Йоанна (Бранденбург)
IMDb	ID 3561122
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Курт фон Шлейхер на виході з військового міністерства незабаром після своєї відставки з посади рейхсканцлера. Лютий 1933

З родини військових. Учасник Першої світової війни. Генерал, зробив кар'єру в рейхсвері в 1920-ті роки, служив сполучною ланкою між армією і політиками Веймарської республіки. Дотримувався консервативних «прусських» поглядів на армію і державу, активно брав участь у таємній ремілітаризації країни, проте відносно економіки дотримувався більш ліберальних поглядів. З 1930 року відігравав велику політичну роль завдяки впливу на президента Гінденбурга, сприяв формуванню кабінетів уряду Брюнінга, а потім Папена, свого друга; був при них військовим міністром. На посаді рейхсканцлера, яке він займав менше двох місяців, продовжував політику переозброєння Німеччини, проте не отримав підтримки рейхстагу і в результаті змови Папена, Ялмара Шахта з Гінденбургом був зміщений, а на його місце призначений Гітлер (30 січня 1933).

Застрелений за наказом Гітлера під час Ночі довгих ножів разом з своєю дружиною Елізабет; трупи виявила 16-річна дочка. Як розповідала потім кухарка, вона привела до нього в кабінет двох чоловіків у цивільному. Один з них запитав: «Ви генерал фон Шляйхер?» Почувши ствердну відповідь, вони вистрілили: спочатку — в фон Шляйхера, потім — у його дружину, що вибігла на звук пострілів. Основними подіями «Ночі» були розправи з керівниками СА, але Гітлер велів заодно вбити також кількох своїх політичних ворогів, які до СА не мали відношення; серед них опинився і Шляйхер. Фюрер підозрював його (можливо, небезпідставно) у спробах реставрації династії Гогенцоллернів. Версія про зв'язок між Шляйхером і Ремом навіть не розглядалася через її очевидне безглуздя: Шляйхер відчував таку сильну неприязнь до Рема, що навіть не намагався приховувати цього.

Після вбивства Шляйхера організатори «Ночі довгих ножів» побоювалися помсти з боку військових. Однак фон Райхенау розвіяв їх страхи, видавши комюніке:

За останні тижні було встановлено, що колишній військовий міністр, генерал у відставці фон Шляйхер підтримував контакти з ворожими державі колами штурмовиків та іноземними державами. Було доведено, що він своїми висловлюваннями і діями виступав проти нашої держави та її керівництва. Цей факт визначив необхідність його арешту в ході проводилася чистки. У момент затримання співробітниками кримінальної поліції Шляйхер спробував чинити опір, застосувавши зброю. У ході виниклої перестрілки генерал у відставці і його дружина, яка втрутилася, були смертельно поранені.

Згодом Герінг стверджував, що хотів тільки заарештувати Шляйхера, проте його випередила команда гестапо.

Нагороди

• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами
• Орден «За заслуги» (Баварія) 4-го класу
• Орден Церінгенського лева, лицарський хрест 2-го класу з мечами
• Військова медаль (Османська імперія)
• Орден Святого Йоанна (Бранденбург), почесний лицар (1920)

Література

• Paul Rassinier: Die Jahrhundertprovokation. Wie Deutschland in den zweiten Weltkrieg getrieben wurde (PDF-Datei)
• Friedrich Lenz: Der ekle Wurm der deutschen Zwietracht: Politische Probleme rund um den 20. Juli 1944 Klappentext, HTML-Version, PDF-Datei
• Heinz Roth: Widerstand im Dritten Reich (1976) (PDF-Datei)

Примітки

1. Encyclopædia Britannica

   d:Track:Q5375741
2. Deutsche Biographie — München BSB, Historische Kommission bei der Bayerischen Akademie der Wissenschaften, 2001.

   d:Track:Q1202222d:Track:Q256507d:Track:Q1419226
3. Deutsche Nationalbibliothek Record #118608037 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.

   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
4. Шлейхер Курт фон // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.

   d:Track:Q649d:Track:Q17378135
5. https://www.berlin.de/senuvk/umwelt/stadtgruen/friedhoefe_begraebnisstaetten/downloads/eg-liste.pdf
6. Чеська національна авторитетна база даних

   d:Track:Q13550863

Посилання

• Kurt von Schleicher [Архівовано 2 липня 2014 у Wayback Machine.]