Куліченко Іван Іванович

Іва́н Іва́нович Куліче́нко (нар. 7 липня 1955, Дніпропетровськ) — народний депутат України 8-го скликання, Дніпропетровський міський голова з 2000 по 2014 роки, Президент Асоціації міст України, голова делегації України в Конгресі Місцевих та регіональних влад Ради Європи (Страсбург).

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Куліченко.

Куліченко Іван Іванович
Куліченко Іван Іванович
Міський голова Дніпропетровська
в.о. 27 квітня 1999 — 30 січня 2000 30 січня 2000 — 21 листопада 2014
Попередник	Микола Швець
Наступник	Борис Філатов
Народився	7 липня 1955(1955-07-07) (69 років) м. Дніпропетровськ
Відомий як	політик
Громадянство	СРСР  Україна
Національність	українець
Alma mater	Придніпровська державна академія будівництва та архітектури[1]
Політична партія	Партія регіонів і Європейська Солідарність
Діти	дві доньки
Нагороди	Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня Орден «За заслуги» І ступеня Орден «За заслуги» ІІ ступеня Орден «За заслуги» ІІІ ступеня Заслужений будівельник України Державна премія України в галузі архітектури
Куліченко Іван Іванович на сайті Верховної Ради
Медіафайли у Вікісховищі

Народний депутат України
8-го скликання
Блок Петра Порошенка	27 листопада 2014	—	29 серпня 2019
Картка на сайті Верховної Ради України

Куліченко є директором приватного підприємства науково-виробничого торговельного об'єднання «Україна» і «наказним отаманом Полтавської крайової козацької громади українського козацтва».^[2]

Політична кар'єра

2000 року — обраний Дніпропетровським міським головою, на виборах міського голови 2002, 2006, 2010 років був переобраний.

2010 року відмовився брати участь у молебені, що вшановував пам'ять жертв Голодомору.^[3]

У лютому 2011 року був одним із чиновників Дніпра, які, згідно з рішенням міської ради депутатів, мали отримувати щомісячну премію у розмірі своєї зарплатні.^[4][5]

2 вересня 2010 року вступив до Партії регіонів. того ж місяця, незважаючи на більшість однопартійців, заявив про необхідність мати лише одну офіційну мову — українську. До вступу до лав «регіоналів» був самовисуванцем, але мав підтримку БЮТ.^[6]

Іван Куліченко, тоді ще член партії Регіонів, разом з Євгеном Удодом був одним з організаторів насильницьких дій тітушок і антимайдану під час Революції гідності в Дніпрі.^[7][8]

22 лютого 2014 року, одразу після розстрілу на Майдані після наполягань місцевих жителів написав заяву про вихід з Партії регіонів.^[9][10]

З листопада 2014 року був народним депутатом Верховної ради від фракції «Солідарність» Порошенка.

Куліченко не був переобраний на парламентських виборах 2019 року, як незалежний кандидат цього разу не зміг отримати мандат у окрузі № 28.^[11] Цього разу за нього проголосувало 13,49% виборців округу.^[11]

Життєпис

Народився 7 липня 1955 року у Дніпропетровську. Після закінчення школи в 1972 році обрав професію будівельника і вступив до Дніпропетровського інженерно-будівельного інституту.

У 1979 після служби у ЗС СРСР, як інженер був прийнятий на роботу до управління капітального будівництва облвиконкому.

1986 — Куліченка призначили заступником голови планової комісії міськвиконкому. Вся його подальша доля пов'язана з роботою в органах місцевого самоврядування.

1990 — призначений заступником голови міськвиконкому, 1994 — першим заступником міського голови.

2000 — обраний мером Дніпропетровська.

2009 — у інституті (нині Придніпровська академія будівництва та архітектури) Куліченко захистив дисертацію і став кандидатом технічних наук. Куліченко має близько 20 наукових публікацій з питань будівництва та архітектури.

Державні нагороди

• Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (1 грудня 2016) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю^[12]

• Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (2012)
• Орден «За заслуги» I ст. (2006)
• Орден «За заслуги» II ст. (2001)
• Орден «За заслуги» III ст. (2000)
• Орден святого благовірного князя Данила Московського ІІІ ступеня^[13]

• Орден Святого Станіслава ІІІ ступеня (2001)

• Лауреат Всеукраїнської програми «Лідери регіонів» (2002)

Приватне життя

Іван Іванович Куліченко одружений. Дружину звуть Валентина Федорівна. Вона особистість не публічна. Під час роботи чоловіка у Верховній Раді не стала переїжджати до Києва, а залишилася в рідному Дніпрі.

У Івана Івановича та Валентини Федорівни Куліченко є дві дочки, а також три онуки.

Міські голови Дніпра
Попередник: Микола Швець	мер Дніпра 1999–2014	Наступник: Борис Філатов

Примітки

1. https://rus.lb.ua/file/person/1752_kulichenko_ivan_ivanovich.html
2. Потенційний кандидат відмовляється вносити 2,5 мільйони. Українська правда. Архів оригіналу за 18 жовтня 2016. Процитовано 16 жовтня 2016.
3. Влада Дніпропетрощини проігнорувала Голодомор. Українська правда. Архів оригіналу за 18 жовтня 2016. Процитовано 16 жовтня 2016.
4. Дніпропетровські чиновники підняли собі зарплатню на 50%. Українська правда. Архів оригіналу за 18 жовтня 2016. Процитовано 16 жовтня 2016.
5. Зарплата дніпропетровських чиновників зросла на 50%. Радіо Свобода. Архів оригіналу за 18 жовтня 2016. Процитовано 16 жовтня 2016.
6. Ігор Коломойський хоче змінити правила гри. Українська правда. Архів оригіналу за 18 жовтня 2016. Процитовано 16 жовтня 2016.
7. Многотысячный днепропетровский «антимайдан» возглавили губернатор и мэр (ФОТО). comments.ua. Архів оригіналу за 19 жовтня 2016. Процитовано 16 жовтня 2016.
8. В Днепропетровске Антимайдан ждет палатки и полевую кухню. www.segodnya.ua. Архів оригіналу за 18 жовтня 2016. Процитовано 16 жовтня 2016.
9. Жителі Дніпропетровська примусили мера вийти із Партії регіонів. espreso.tv. Архів оригіналу за 18 жовтня 2016. Процитовано 16 жовтня 2016.
10. У Дніпропетровську площу Леніна перейменували на Героїв Майдану, мер вийшов з ПР. Українська правда. Архів оригіналу за 22 березня 2017. Процитовано 16 жовтня 2016.
11. Вибори в Дніпрі: "Жага змін перемогла лінь", опублікована інфографіка. www.segodnya.ua (укр.). Архів оригіналу за 11 лютого 2022. Процитовано 11 лютого 2022.
12. Указ Президента України від 1 грудня 2016 року № 533/2016 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 25-ї річниці підтвердження всеукраїнським референдумом Акта проголошення незалежності України 1 грудня 1991 року»
13. Святейший Патриарх Кирилл возглавил служение Божественной литургии у стен Спасо-Преображенского собора в Днепропетровске / Новости / Патриархия.ru. Патриархия.ru (рос.). Архів оригіналу за 11 лютого 2022. Процитовано 11 лютого 2022.