Кулябки

Кулябки — український козацько-старшинський рід 17—18 ст. Його представники брали активну участь у національно-визвольній війні українського народу середини 17 ст., особливо на Лубенщині. Рід пов'язаний з іншими українськими козацько-старшинськими родами (Апостоли, Горленки, Жураковські, Лизогуби, Миклашевські, Остроградські, Тарновські та ін.), дав початок роду Базилевичів.

• Ілля Кулябка — лубенський протопоп
• Кирило Кулябка — лубенський бурмістр
• Дмитро Кулябка — сотник В'язівської сотні Черкаського полку
• Іван Кулябка — суддя Лубенського полку 1657—70.
• Федір Кулябка — батько Григорій Федорович Григорія Федоровича Кулябка.
• Петро Іванович Кулябка — сотник шишацкий, в 1731 — полковник, дружина Анна Данилівна Апостол. Від цього шлюбу народилося 5 синів і 2 дочки, у тому числі:
• Петро Петрович Кулябка — полковий сотник Лубенського полку (1733—34), який на цій посаді замінив свого двоюрідного брата Григорія Федоровича Кулябку — полкового сотника (1715—32);
• Іван Петрович Кулябка — полковий сотник Лубен. полку (1734—36), обозний Лубенського полку (1737—57), лубенський полковник (1757—71);
• Сильвестр (Семен Петрович) Кулябка — архієпископ Санкт-Петербурзький та Шліссельбурзький;
• Василь Петрович Кулябка — закінчив Києво-Могилянську академію, бунчуковий товариш 1754—63;
• Яків Петрович Кулябка — предводитель дворянства Лубенського повіту 1767.
• Григорій Федорович Кулябка — полковий сотник (1715—32).
• Василь Григорович Кулябка — закінчив Києво-Могилянську академію, був обозним Лубенського полку (1761—63), підкоморієм Лубенського повіту (1763—67).
• Катерина Іванівна Кулябка (Стахович). Одружена з Петро Андрійович Стахович (1731 р.н.)

Відомі також:

• Іван Іванович Кулябка — закінчив Києво-Могилянську академію (1742), Віттенберзький університет (1750), земський суддя Лубенського повіту (1764—82);
• Павло Іванович Кулябка — закінчив Києво-Могилянську академію, снітинський сотник (1762—69), обозний Лубенського полку (1773—82).

З молодшої гілки Кулябок вийшов Олексій Олександрович Кулябко (1866–1930) — професор медицини, фізіолог — був першим, хто в лабораторних умовах оживив серце людини через 20 хвилин по її смерті.

Від 2-ї половини 18 ст. існує відгалуження роду — Кулябки-Корецькі, воно внесено у Родовідні книги Полтавської і Саратовської губерній. З цієї гілки відомі:

• Микола Іванович Кулябко-Корецький(1855–1924) — громадський діяч, близький до народників, адвокат, надавав матеріальну допомогу групі «Визволення праці»
• Віктор Кулябко-Корецкий (1874 — після 1945) — інженер-електротехнік, громадський діяч у Харбіні (Маньчжурія, історична назва північно-східної частини Китаю).

Джерела та література

• Ю. А. Мицик. Кулябки [Архівовано 20 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 491. — ISBN 978-966-00-0855-4.

Література

• Кривошея В. В. Національна еліта Гетьманщини, ч. 2 (персональний склад і генеалогія козацької старшини. 1648—1782 рр.). — К., 1998.