Loading AI tools
британська журналістка З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Крістіна Лемб OBE (нар. 15 травня 1965) — британська журналістка та письменниця. Вона є головною іноземною кореспонденткою The Sunday Times.
| Крістіна Лемб | ||||
|---|---|---|---|---|
_(cropped).jpg) | ||||
| Народилася | 15 травня 1965 (59 років) Лондон, Велика Британія | |||
| Країна | .svg){kind=small} Велика Британія | |||
| Діяльність | журналістка, біограф, письменниця, закордонний кореспондент, військова кореспондентка | |||
| Сфера роботи | журналістика[1], Міжнародна журналістика[1] і воєнна журналістика[1] | |||
| Alma mater | Університетський коледж[2] і Nonsuch High School for Girlsd | |||
| У шлюбі з | Paulo Anunciação | |||
| Діти | 1 | |||
| Нагороди | ||||
| Сайт: christinalamb.net | ||||
|
| ||||
 Крістіна Лемб у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Лемб здобула вісімнадцять вагомих нагород, зокрема п'ять нагород Британської преси та Європейську премію Bayeux-Calvados для воєнних кореспондентів[3]. Вона є почесною членкинею Університетського коледжу в Оксфорді, членкинею Королівського географічного товариства та глобальною членкинею Центру міжнародних відносин Вільсона у Вашингтоні, округ Колумбія[4]. 2013 року Єлизавета ІІ відзначила її Орденом Британської Імперії за заслуги в журналістиці[5]. У листопаді 2018 року Лемб здобула почесний ступінь доктора права в Університеті Данді[6][7].
Вона написала десять книг, зокрема «Дім Африки» та «Я — Малала» у співавторстві з Малалою Юсафзай, яка стала «Найпопулярнішою публіцистичною книгою року» від Британської національної книжкової премії 2013[8][9][10].
Лемб навчалася у середній школі Nonsuch для дівчат, Чим, й здобула ступінь бакалавра філософії, політики та економіки в Оксфордському університеті[11].
Працюючи журналісткою, Лемб подорожувала з моджахедами, які боролися з радянською окупацією й провела наступні два роки в Пешаварі. Понад три десятиліття вона писала про Пакистан й Афганістан[12][13].
Лемб працювала кореспонденткою в Ісламабаді та Ріо-де-Жанейро для Financial Times і Йоганнесбурзі та Вашингтоні для The Sunday Times[14]. Вона висвітлювала війни від Іраку до Лівії, від Анголи до Сирії[15]; репресії від Еритреї до Зімбабве; і подорожувала до далеких поселень Амазонки, щоб побувати у віддалених племенах[16][17]. Вона приділяє особливу увагу таким питанням, як дівчата, викрадені «Боко харам» у Нігерії[18], секс-рабині єзидів в Іраку[19] та важке становище афганських жінок[14][20].
У листопаді 2001 року Лемб депортували з Пакистану після того, як вона виявила докази таємної операції зловмисників із ISI, військової розвідувальної служби Пакистану, з метою контрабанди зброї до Талібану[21]. 2006 року вона ледве врятувалася, коли потрапила в засідку талібів на британські війська в Гільменді[22][23]. Вона була в автобусі Беназір Бхутто, коли її підірвали в жовтні 2007 року[24][25].
У квітні 2021 року вона написала статтю в The Sunday Times, присвячену похорону принца Філіпа, герцога Единбурзького, у якій сказано, що «Принц Філіп був королівським консортом, що найдовше служив за всю історію Британії – часто буркотливим персонажем, який ображав людей незручними висловлюваннями про вузькі очі, хоча, зізнаюсь, потайки нам це подобалося»[26]. У відповідь на заклики відкликати статтю на тій підставі, що вона «применшує расизм», редакторка Sunday Times Емма Такер попросила вибачення «за спричинену образу», заявивши, що Лемб «ніколи не мала на меті жодним чином применшити його ремарку»[27].
Лемб є членкинею міжнародної ради Інституту звітності про війну та мир (IWPR)[28] і патронесою зареєстрованої у Великобританії благодійної організації Afghan Connection[29].
Книжку «Я — Малала», розповідь про життя співавторки та головної героїні Малали Юсафзай, було перекладено на 40 мов і продано близько двох мільйонів примірників по всьому світу[30].
Її книжка «Nujeen: One Girl's Incredible Journey from the warned Syria in a Wheelchair », у співавторстві з Нуджін Мустафою, вийшла у William Collins (Лондон) у вересні 2016 року та була перекладена дев’ятьма мовами[31]. Книжка «Nujeen» надихнула кантату з п’яти частин Everyday Wonders: The Girl from Aleppo, яку написали Кевін Кросслі-Голландо (текст) і Сесілія Макдавелл (музика) та яку вперше виконав Національний дитячий хор Великої Британії в мерії Бірмінгема 10 серпня 2018 року[32].
Книжку Лемб «Наші тіла, їхнє поле бою» видали видавництва William Collins (Лондон) у березні 2020 року та Scribner (Нью-Йорк) у вересні 2020 року і її перекладено 14 мовами[33]. Останню книжку авторки «Готель принца Руперта для бездомних: правдива історія любові та співчуття в умовах пандемії» видав Вільям Коллінз (Лондон) у червні 2022 року.
Першу виставу за її творами Drones, Baby, Drones з Роном Гатчисоном у головній ролі поставили у лондонському Arcola Theatre 2016 року[34][35][36].
1988 року Лемб здобула нагороду «Молодий журналіст року» за висвітлення радянської окупації Афганістану[14].
2009 року портрет Лемб виставили в Ешмолівському музеї в Оксфорді[37][38]. Її фотографія авторства Франческо Гвідічіні знаходиться в колекції фотографій Національної портретної галереї[39]. Вона надихнула персонажку Естер у романі Пауло Коельо «Захір» (2005)[40][41][42].
2017 року вона була першою колишньою студенткою Університетського коледжу Оксфорда, яку обрали почесним співробітником. Стипендію було присуджено на знак визнання «її сміливої, яскравої та критично важливої журналістики, а також за її підтримку коледжу»[43].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
