Крістофер Марлоу

Крі́стофер , Ма́рлоу, Ме́рлоу чи Марло (англ. Christopher Marlowe; 26 лютого 1564 — 30 травня 1593) — англійський поет, драматург («Трагічне життя доктора Фауста»). Вважається родоначальником англійської ренесансної трагедії. Саме Марло запровадив і розвинув білий вірш, що став традиційним для цього жанру.

Крістофер Марлоу
англ. Christopher Marlowe
Портрет невідомого. Вважається, що на малюнку — Крістофер Марло.
Народився	26 лютого 1564(1564-02-26) Кентербері, Кентербері-Сітіd, Кент[d], Кент, Англія[1]
Помер	30 травня 1593(1593-05-30) (29 років) Deptfordd[1][2]  ·невідомо
Громадянство	Королівство Англія
Національність	англієць
Діяльність	поет, драматург
Alma mater	коледж Корпус-Крісті, Кембриджський університет і The King's School Canterburyd
Мова творів	англійська
Роки активності	1580-ті — 1593
Напрямок	Єлизаветинська драма
Magnum opus	Едуард II (п'єса), The Tragical History of Doctor Faustusd і The Jew of Maltad
Автограф
Крістофер Марлоу у Вікісховищі

З життєпису

З березня 1581 року навчався, як стипендіат архієпископа Паркера, в Кембриджському університеті. Переїхав до Лондона, де зайнявся активною літературною діяльністю. Зблизився з т. зв. «Університетськими умами», групою драматургів, куди входили поети Д. Лілі, Томас Неш, Роберт Грін, Джордж Піль, і Томас Лодж.
Мав репутацію безбожника та вільнодумця. Є дані про його співпрацю з таємними службами.

Загинув в містечку під Лондоном — був заколотий власним ножем унаслідок сварки, що розпочалася через розрахунок в таверні. Вважається, що це було навмисне вбивство, організоване агентами таємної поліції.

Марлоу та Шекспір

Крістофер Марлоу ймовірно є співавтором ранніх п'єс свого уславленого однолітка Шекспіра. Також саме він, на думку деяких істориків мистецтва, що сумніваються в авторстві Шекспіра, є справжнім автором його творів.

Життя після смерті

Як і щодо Шекспіра, про Крістофера Марлоу існує багато різноманітних теорій. За однією з них він насправді не загинув у 1593. Його покровитель Томас Волсінгем, син керівника англійської спецслужби Френсіса Волсінгема, щоб запобігти арешту Марлоу за атеїзм і бурхливе інтимне життя, інсценував його смерть у 1593 році й відправив подалі від Англії. Нібито збереглись доноси англійської розвідки про перебування «священика Крістофера Марлоу» (письменник здобув богословську освіту в Кембриджі) в іспанській столиці в 1599 і 1602 роках. Існують й інші докази життя Марлоу після 1593 року. В 1600-го адмірал Волтер Рейлі написав відповідь на вірш, який був звернений Марлоу до нього, і в цій відповіді Рейлі глузує зі свого давнього друга як із живого. По-друге, у 1604 році державному секретареві Англії Роберту Сесілу був пред'явлений рахунок за утримання під вартою у в'язниці протягом семи тижнів і двох днів «священика Крістофера Марлоу».

П'єси

• «Трагічна історія доктора Фауста» 1587-1588
• «Тамерлан Великий» 1587-1588
• «Мальтійський єврей» 1589

Українські переклади

• Крістофер Марло. Трагічна історія доктора Фауста: Драм. поема / З англ. Перекл. Євген Крижевич // Журнал «Всесвіт» 1979. — № 9.
• Крістофер Марлоу. Трагічна історія доктора Фауста / Переклад з англійської Олександра Артамонова. — Київ : Видавництво Руслана Халікова, 2023. — 176 с. ISBN 978-617-8310-11-0^{[3][4][первинне джерело]}