Крюкова Світлана Валентинівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Крюкова.

Світлана Валентинівна Крюкова (нар. 28 лютого 1984, Київ, УРСР) — українська журналістка, колишня перша заступниця головного редактора інтернет-видання «Страна.ua» (2016—2022)^[1]; авторка книги «Сітка», співавторка книг «Щоденник Євромайдану. Революція очима журналістів "Репортера"» і «Хроніки революції»^[2]. Входила до топ-100 найвпливовіших жінок України за версією журналу «Фокус» у 2021 році^[3].

Крюкова Світлана Валентинівна
Народилася	28 лютого 1984(1984-02-28) (41 рік)  Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	Україна
Діяльність	журналістка

Життєпис

Народилася 28 лютого 1984 року в Києві. Закінчила філологічний факультет Київського спеціалізованого ліцею «Наукова зміна».

У 2001—2006 роках навчалася в Київському національному економічному університеті імені Вадима Гетьмана (фінансово-економічний факультет). Магістр фінансів.

Кар'єра

Кар'єру в журналістиці починала як економічна журналістка, що спеціалізується на державних фінансах і економічній політиці.

2004—2006 — стажистка у відділі «Державна політика» в щоденній діловій газеті «Экономические известия». Згодом кореспондентка, оглядачка і спеціальна кореспондентка.

2006 — перейшла в газету «Коментарі», почала співпрацю з виданнями «Економічна правда» та «Українська правда» як позаштатна журналістка, згодом перериває кар'єру і їде до США на роботу в проєктах у сфері моди.

2009 — спеціальна кореспондентка журналу «Експерт-Україна», який виходив за ліцензією однойменного російського журналу^[4].

2010—2012 — заступниця головного редактора журналу «Експерт-Україна», редакторка напряму «Економічна політика».

2013—2015 — очолювала напрям «Економіка» журналу «Вести. Репортёр»^[5], що входить до складу холдингу «Мультимедіа-інвест Груп». Покинула видання влітку 2015 року після звільнення голови холдингу і головного редактора газети «Вєсті» Ігоря Гужви, що називав себе власником медіахолдингу. Однією з причин її звільнення став її репортаж про передвиборчу боротьбу в Чернігові між Геннадієм Корбаном і Сергієм Березенком, згодом опублікованого на сайті «Українська правда». Головний редактор журналу Гліб Простаков роз'яснював невипуск статті тим, що робота редактора була піаром^[6]. За версією Крюкової, матеріал не вийшов в «Вести. Репортер» через негативну оцінку в ньому Березенка та адміністрації президента, а також різку зміну редакційної політики холдингу після звільнення Гужви.

Після звільнення Крюкова для видавництва «Самміт-Книга» пише книгу про секрети виборчої кампанії^[7], додавши до неї розділ про те, як проводяться місцеві вибори.

З лютого 2016 по жовтень 2022 року^[1] — заступниця головного редактора інтернет-видання «Страна.ua», яке багато з експертів вважають проросійським^{[8][9][10][11]}.

Березень—серпень 2016 — разом з головною редакторкою «Української правди» Севгіль Мусаєвою провела серію інтерв'ю^[12][13].

3 червня 2016 року з Гужвою ведуча програми «Суб'єктивні підсумки п'ятниці Страна.ua» на телеканалі NewsONE, що належить нардепу Опозиційного блоку Євгену Мураєву (колишній член Партії регіонів).

У липні 2024 року заявила про намір призупинити журналістську діяльність^[1].

Погляди

У липні 2021 року, на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook, Світлана Крюкова різко розкритикувала статтю глави Кремля Володимира Путіна «Про історичну єдність росіян та українців»^[14]. Журналістка у своєму пості проаналізувала тези Путіна, які назвала «махровою пропагандою» з великою кількістю недостовірної та неправдивої інформації в оцінці історії України. За словами Крюкової, Україна має історичний шанс на розвиток, перешкодити якому може агресивна політика російської влади, спрямована на окупацію України^[14]. Крюкова підкреслила, що «в період розквіту київських князів територія Московії була затягнута болотами і дикими лісами». Крім того, вона зазначила небезпеку успішної України для нинішньої Москви:

У нас сьогодні немає вибору. Варіантів два. Перший — реалізувати «блакитну мрію» Путіна і здатися, але це не наш шлях. Другий — і єдино можливий — іти вперед. І ми розуміємо, наскільки високі ставки писарів від Путіна, щоб нам перешкодити. Їм страшно тому, що проєкт «Успішна Україна» поховає проєкт «нинішня Росія». Приблизно так, як проєкт «успішна Європа/Америка» розвалив проєкт злиденного і відсталого СРСР, який водночас голосно брязкає ядерною та іншою зброєю[14].

— Світлана Крюкова

Оцінка Світлани Крюкової статті Путіна викликала широкий суспільний резонанс^[14]. Проукраїнська частина аудиторії підтримала журналістку, тоді як аудиторія та лідери громадської думки, орієнтовані на Росію, різко розкритикували. Серед таких Ольга Шарій, дружина проросійського блогера Анатолія Шарія та шоумен Володимир Бистряков^[14]. Крюкову звинуватили у зраді ідеалів «російського світу» і запідозрили в таємних зв'язках з Офісом Президента України. Сама ж журналістка заперечує будь-які звинувачення^[14]. Також лунали припущення, що такий пост може бути частиною домовленості між Банковою і головним редактором «Страна.ua» Ігорем Гужвою, результатом якої буде повернення останнього в Україну. Ігор Гужва був змушений відреагувати, повідомивши, що «не згоден з висловлюваннями своєї підлеглої, однак звільняти її він не буде», зазначивши, що «у неї щодо Путіна була завжди така точка зору»^[14].

Інциденти

У січні 2016 року автомобіль Світлани Крюкової був розбитий невідомими. Те, що сталося, вона пов'язувала зі своїми статтями про Геннадія Корбана^[15].

У жовтні 2016 року в аеропорту «Бориспіль» Крюкову обшукали співробітники СБУ, намагаючись знайти телефон і флешку з інформацією, так і не пояснивши причину огляду^[16].

18 жовтня 2017 року українські прикордонники затримали Крюкову в аеропорту «Бориспіль» після повернення з Амстердама^[17]. Сама Крюкова пов'язує це з репортажем про те, як екс-президент Грузії Михеіл Саакашвілі перетинав польсько-український кордон. Крюкова в той момент перебувала в автобусі з Саакашвілі та іншими ЗМІ^[18]. 6 листопада 2017 року районний суд Львівської області ухвалив рішення у справі про адміністративне правопорушення щодо Світлани Крюкової, а також щодо інших українських і грузинських журналістів, які 10 вересня разом із Саакашвілі прорвалися через пункт пропуску «Шегині» у Львівській області^[19]. Також, через цей інцидент, Крюкова потрапила до бази даних сайту «Миротворець», який звинуватив її у «свідомому порушенні державного кордону України»^[20].

22 жовтня 2021 року, в ефірі програми «Свобода слова Савіка Шустера» на телеканалі «Україна», стався конфлікт між Світланою Крюковою і главою парламентської фракції партії «Слуга народу» Давидом Арахамією під час обговорення питання утиску прав журналістів і нападів на представників ЗМІ. На запитання Крюкової про «зарплати в конвертах», Арахамія ухилився від відповіді, назвавши видання «Страна.ua» «пропагандистським»^[21].

19 січня 2025 року позбавлена державних нагород України та інших державних відзнак. Внесена до санкційного списку, має фінансові обмеження.^[22] Вночі 14 лютого 2025 року автомобіль Крюкової підпалили невідомі в Києві^[23].

Творчість

Також Світлана Крюкова відома як автор ідей і продавець картин у стилі «арт-екстазі» і в жанрі політичної сатири зі знущальними сюжетами, що висміюють окремі епізоди в українській політиці^[24][25]. Свого часу, героями картин Крюкової ставали Ігор Коломойський, Олександр Грановський, Олег Ляшко^[26], Ігор Мосійчук^[26], Олександр Дубінський, Віктор Медведчук, Ілля Кива, Микола Тищенко та інші.

Відзнаки

• 2010 — посіла друге місце у номінації «Банки, фінанси, інвестиції» премії «PRESSзвание»^[27].

Книги

• «Щоденник Євромайдану». — К. : Самміт-Книга, 2014. — 184 с.
• «Хроніки Революції. Книга друга». — К.: Самміт-Книга, 2015. — 240 с.
• Світлана Крюкова. «#СІТКА. Хижаки проти ПОРНОкопитних». — К. : Brand Book Publishing. 2019. — 244 с.