Крип'якевич-Димид Іванна Романівна

Іванна Романівна^[1] Крип'якевич-Димид (нар. 23 січня 1968, Львів) — українська художниця, іконописиця. Лавреатка премії імені Василя Стуса (2003)^[2].

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Димид.

Іванна Крип'якевич-Димид
Іванна Романівна Крип'якевич-Димид
Народилася	23 січня 1968(1968-01-23) (56 років) м. Львів
Громадянство	СРСР →  Україна
Національність	українка
Alma mater	Львівська дитяча художня школа імені Олекси Новаківського, Львівський державний коледж декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша і Львівська національна академія мистецтв
Батько	Крип'якевич Роман Іванович
Мати	Крип'якевич-Цегельська Олександра Артемівна
Родичі	Крип'якевич Іван Петрович, Цегельський Артемій (діди), Тягнибок Олег Ярославович, Тягнибок Андрій Ярославович (двоюрідні брати)
У шлюбі з	Михайло Димид
Діти	Димид Артемій Михайлович
Нагороди	Мати-героїня Премія імені Василя Стуса
Висловлювання у Вікіцитатах

Дочка матеріалознавця Романа Крип'якевича та художниці Олександри Крип'якевич-Цегельської, онучка історика Івана Крип'якевича та підпільного священника отця Артемія Цегельського, дружина греко-католицького священника отця Михайла Димида, мати громадського активіста й військовослужбовця Артемія Димида, двоюрідна сестра політика Олега Тягнибока.

Життєпис

Закінчила Львівську дитячу художню школу (1984), відділення художнього розпису Львівського училища прикладного мистецтва (1988), відділення монументально-декоративного живопису Львівського інституту прикладного мистецтва (1992). Працювала викладачкою катедри сакрального мистецтва Львівської академії мистецтв (1997—1999), від 2000 — художниця в Українському католицькому університеті.

Творчість

Співавторка книги «Жінка з вулиці Джерельної»^[3].

У іконописі поєднує візантійську та давньоруську традиції з рисами народного малярства й модерністськими малярськими пошуками. Професійна сфера зацікавлень: витоки мистецтва, гармонія форми і змісту, українське мистецтво XVI і XVII століть, діалог церкви і мистецтва.

Основні твори:

• «Розп'яття з червоними квадратами» у ц. св. Михаїла (Львів, 1991);
• «Богородиця Замилування» (сграфітто) у ц. св. Михаїла (Львів, 1991);
• «Пієта» (Львів, 1992);
• Розпис каплиці Св. Софії Премудрості Божої (Сан Катерінс — Канада, 1992);
• Намісні ікони для каплиці Львівської богословської академії (Львів, 1993);
• «Розп'яття зі св. Вінкентієм» у церкві св. Йосифа (Львів, 1993);
• Іконостас і світильник з 12 іконами у трапезній монастиря св. Онуфрія (Львів, 1993—1997);
• «Новомученики» у соборі св. Юра (Львів, 2001);
• «Осіння Богородиця» (Львів, 2003);
• «Пасха Премудрости» (Львів, 2004);
• «Розп'яття Цар Слави» для каплиці Українського католицького університету (Львів, 2005);
• Іконостас для каплиці Українського католицького університету (Львів, 2005—2007);
• «Весілля в Кані Галилейській» (Глиняни, 2005);
• «Парох Майданека» (Люблін, 2006);
• Іконостас для церкві св. Климентія папи (Львів, 2009);
• «Різдво ГНІХ» (Львів, 2010).
• Поліхромія каплиці Стрітення Господнього Українського Католицького Університету за участі Остапа Лозинського (Львів, 2012, 2020)^{[4][5][6][7][8][9][10][11]}

Персональні виставки у містах Львові (1989, 1994, 2007, 2009, 2010, 2014^[12][13]), Києві (2009), Нью-Йорку (2015)^[14]. Роботи зберігаються у приватних колекціях в Україні, Польщі, США, Канаді.

Нагороди та відзнаки

• Премія імені Василя Стуса (2003)
• звання «Мати-героїня» (2019)^[15];
• відзнакою імені Олени Степанівни (2019)^[16];
• почесна відзнака «Пам'ять блаженного священномученика отця Омеляна Ковча» (2019)^[1].

Примітки

1. Про відзначення нагородами Львівської обласної ради. Архів оригіналу за 13 квітня 2022. Процитовано 9 серпня 2022.
2. Іванка Крип'якевич-Димид — лауреат премії Василя Стуса за 2003 рік [Архівовано 2022-03-02 у Wayback Machine.] // Український католицький університет. — 2004. — 27 січня.
3. Жінка з вулиці Джерельної // Дім книги.
4. Іванка Крип'якевич-Димид. Каплиця без назви. photo-lviv.in.ua. Фотографії старого Львова. 21 березня 2022. Архів оригіналу за 20 лютого 2023. Процитовано 20 лютого 2023.
5. Львова, Фотографії Старого (28 березня 2022). Іванка Крип’якевич-Димид. Хананейка • Фотографії старого Львова. Фотографії старого Львова (укр.). Процитовано 20 лютого 2023.
6. Львова, Фотографії Старого (4 квітня 2022). Іванка Крип’якевич-Димид. Каплиця Стрітення УКУ • Фотографії старого Львова. Фотографії старого Львова (укр.). Процитовано 20 лютого 2023.
7. Львова, Фотографії Старого (11 квітня 2022). Іванка Крип’якевич-Димид: "Я малювала так як Бог на душу поклав" • Фотографії старого Львова. Фотографії старого Львова (укр.). Процитовано 20 лютого 2023.
8. Львова, Фотографії Старого (18 квітня 2022). Іванка Крип’якевич-Димид. Non finito • Фотографії старого Львова. Фотографії старого Львова (укр.). Процитовано 20 лютого 2023.
9. Львова, Фотографії Старого (25 квітня 2022). Іванка Крип’якевич-Димид: «Ніхто не має права мені казати – викінчуй!» • Фотографії старого Львова. Фотографії старого Львова (укр.). Процитовано 20 лютого 2023.
10. Львова, Фотографії Старого (3 травня 2022). Іванка Крип’якевич-Димид. Богородиця абортованих дітей • Фотографії старого Львова. Фотографії старого Львова (укр.). Процитовано 20 лютого 2023.
11. Львова, Фотографії Старого (11 травня 2022). Іванка Крип’якевич-Димид. Цивілізаційний код нації • Фотографії старого Львова. Фотографії старого Львова (укр.). Процитовано 20 лютого 2023.
12. Іванка Крип’якевич-Димид «СВІТЛО ТИХЕ» | ICONART | Галерея сучасного сакрального мистецтва. iconart-gallery.com. Процитовано 20 лютого 2023.
13. Димид, Михайло (22 листопада 2014). ТРАЄКТОРІЯ НАДІЙ: «Світло тихе». Відкриття виставки Іванки Крип’якевич-Димид. ТРАЄКТОРІЯ НАДІЙ. Процитовано 20 лютого 2023.
14. Виставка львівської галереї Iconart у Нью-Йорку //ArtUkraine. — 3 квітня.
15. Вітаємо з нагородами! // Львівська пошта. — 2021. — 11 березня.
16. Рой, В. У Львові на урочистій сесії вручили почесні нагороди: хто отримав відзнаки? // Львівський портал. — 2019. — 3 травня.

Джерела

• Іванна Крип'якевич-Димид // IconArt.
• Іванка Крип'якевич-Димид // Іконописна школа Українського католицького університету.
• Золотнюк А. Коли ікона живе // Збруч. — 2020. — 26 жовтня.
• Смакула Т. Люди твого міста. Іконописиця Іванка Крип'якевич-Димид про живого Бога // Медіа-хаб «Твоє Місто».
• Губич Л., Луцик Т. Іконописець Іванка Крип'якевич-Димид: «Ікона є моєю мовою, через яку я пізнаю і прославляю Бога» // RISU. — 2008. — 4 січня.
• Роман Тищенко-Ламанський «Зараз немає художників та поетів — зараз усі солдати одного українського фронту», — Іванка Крип'якевич-Димид // Твоє місто. — 2022. — 4 липня.

Посилання

Зовнішні відеофайли
	«Втрата сина — це збій усіх планет» — художниця Іванка Крип'якевич-Димид на YouTube // Обличчя Незалежності
	Іконописець Іванка Димид про книгу «Спадок раю» та зміну сезонів для «духовного саду» на YouTube // UKRLIFE.TV. — 2017. — 31 травня.
	#5 Слово та образ. Іванка Крип'якевич-Димид та Надійка Гербіш на YouTube // Слово на перетині. — 2021. — 15 липня.

• Хворостовська О. «Ми дві планети, кожна з яких має свою потугу» // Львівська пошта. — 2018. — 25 січня.