Крижаний супутник

Крижані супутники — клас природних супутників, поверхня яких складається переважно з водяного льоду. Під поверхнею крижаних супутників може існувати океан, а всередині може бути силікатне чи металічне ядро. Вважається, що вони можуть складатися з льоду-2^[en] або інших поліморфних модифікацій водяного льоду^[1].

Ганімед у несправжніх кольорах

Титан

Каллісто

Європа

Крижані супутники зігріваються припливними силами. На деяких із них існує кріовулканізм (найбільш вивчений приклад — супутник Сатурна Енцелад). У Сонячній системі всі відомі супутники діаметром понад 450 км (крім Іо та Місяця) є крижаними. Крижаними також є багато карликових планет: Церера і Гаумеа покриті переважно водяним льодом, Плутон — азотним, а Макемаке та Ерида — метановим.

Орбіти

Усі відомі крижані супутники належать планетам-гігантам, орбіти яких у Сонячній системі лежать ззовні від снігової лінії. Крім того, крижані супутники не можуть формуватися у внутрішніх областях протосупутникового диска, температура в яких (на ранніх стадіях формування планети) занадто висока для конденсації льодів.

Вважається, що супутник Юпітера Європа за масою на 8 % складається з льоду і води (і на 92 % зі скельних порід)^[2]. Два зовнішніх галілеєвих супутника, Ганімед і Каллісто, містять ще більший відсоток льоду, оскільки формувалися далі від гарячого прото-Юпітера.

Крижаний супутник Сатурна Титан схожий на Землю більше, ніж усі інші тіла Сонячної системи; на його поверхні є стабільні моря й озера з рідких вуглеводнів^[3].

Галерея

• 
  Мімас
• 
  Міранда
• 
  Умбріель
• 
  Тритон
• 
  Енцелад

Див. також

• Крижаний гігант

Примітки

1. Chaplin, Martin (26 жовтня 2007). Ice-two structure. Water Structure and Science. Архів оригіналу за 27 квітня 2012. Процитовано 2 січня 2008. (англ.)
2. Canup, Robin M.; Ward, William R. (2008). Origin of Europa and the Galilean Satellites. Astrophysical Journal. arXiv:0812.4995. Bibcode:2009euro.book...59C. (англ.)
3. Rosaly Lopes and Robert M. Nelson (6 серпня 2009). Surface features on Titan form like Earth’s, but with a frigid twist. IAU. Архів оригіналу за 26 вересня 2009. Процитовано 21 грудня 2009. (англ.)