Крига Іван Антонович

Іва́н Анто́нович Кри́га (нар. 1 травня 1886(18860501), Київ — † 1967, Київ) — український актор, режисер, художник театру і драматург. Учасник режисерської лабораторії театру «Березіль».

Крига Іван Антонович
Народився	1 травня 1886(1886-05-01)  Київ, Російська імперія
Помер	1967  Київ, Українська РСР, СРСР
Національність	українець
Діяльність	актор, режисер, художник театру, драматург
Відомий завдяки	Учасник режисерської лабораторії театру «Березіль»
Alma mater	Київська академія мистецтв (1922–1925)
Діти	син Юлій

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Крига (прізвище).

Життєпис

Режисерський штаб «Березілю», 1925 Сидять (зліва направо): Ханан Шмаїн, Я. Бортник, В. Василько, Б. Тягно, З. Пігулович, Л. Курбас, Ф. Лопатинський, Ю. Лішанський. Стоять: П. Кудрицький, Крига Іван Антонович, А. Ирій

За автобіографією Іван Антонович Крига народився 1 травня 1886(18860501) року в Києві.

Після закінчення двокласного училища в 1901 році закінчив живописно-ремісниче училище, а в 1902 році здобув атестат зрілості, одночасно навчаючись на вечірніх курсах при «Реальному училищі» у художників Петербурзької академії мистецтв.

З 1905 року жив у Єлисаветграді. Працював на будівництві майстром альфрейних робіт.

1914—1917 — служба в армії санітаром на госпітальному судні. Після демобілізації переїхав до Києва. В 1916—1919 навчався в студії художників та «Студії екранного мистецтва», одночасно працюючи художником у відділі пропаганди політвідділу Червоних військ.

1918—1921 — працює в Молодому театрі Леся Курбаса і в Першому театрі Української Радянської Республіки імені Шевченка.

1921 — працює режисером в театрі імені Гната Михайличенка.

1922—1925 — навчання в Академії мистецтв. Одночасно працює в театрі «Березіль» і керує самодіяльністю в штабі Авіації розвідувальної ескадрильї.

1926—1927 — художник і постановник в театрі ім. Заньковецької в Дніпропетровську.

1927 — працює в Харкові в міжрайонному робітничо-колгоспному театрі.

1928 здійснює окремі постановки в різних театрах України.

1936—1938 — працює в Києві старшим інспектором театрів при Київському обласному відділі мистецтв.

1939—1940 — працює художнім керівником в Осипенківському українському театрі.

1941 — виконувач обов'язків директора Темрюцького музею на Кубані.

1942—1944 — нічний сторож на Темрюцькому консервному заводі, завідувач букіністичним відділом комісійного магазину Київського муздрамтеатру (в евакуації).

З 1945 — працює в Будинку народної творчості Закарпатської України, в Центральному будинку художнього виховання дітей на посаді завідувача театрального відділу.

1947 року працює художнім керівником театру імені Островського в Кам'янці-Подільському.

Останні роки життя провів у Будинку ветеранів сцени.^[1]

Помер в 1967 році.

Його син Юлій в 1968 році передав архів Івана Антоновича в Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України (фонд № 32).^[2]

Твори

• «Протигази» — п'єса
• «Сміло товариші — в ногу» — драматична повість
• «Наші сини і дочки» — п'єса
• «Мрії Марії» — п'єса
• «Подорож» — казка-п'єса
• «Осіння казка» — п'єса (переспів з Горлова)
• «Цар Горох» — музкомедія
• «Хан і його син» — оповідання