Краснов Ігор Вікторович

Ігор Вікторович Краснов (нар. 24 грудня 1975 року, Архангельськ, РРФСР) — російський державний діяч, юрист. Генеральний прокурор Російської Федерації з 22 січня 2020 року.^[1][2] Член Ради Безпеки Російської Федерації з 3 лютого 2020 року.^[3] Дійсний державний радник юстиції (2020).^[4]

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Краснов.

Ігор Вікторович Краснов
Ігор Вікторович Краснов
Генеральний прокурор Російської Федерації
Нині на посаді
На посаді з	22 січня 2020
Президент	Володимир Путін
Попередник	Юрій Чайка
Член Ради Безпеки Російської Федерації
На посаді з	3 лютого 2020
Народився	24 грудня 1975(1975-12-24) (48 років) Архангельськ, РРФСР, СРСР
Відомий як	слідчий, прокурор
Країна	Росія
Освіта	Поморський державний університет імені М. В. Ломоносова
Alma mater	Pomorsky State Universityd
Політична партія	Безпартійний
Професія	юрист
Звання	Дійсний державний радник юстиції
Нагороди	Медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня
Медіафайли у Вікісховищі

Заступник голови Слідчого комітету Російської Федерації (з 30 квітня 2016 по 22 січня 2020 року).

Життєпис

Народився 24 грудня 1975 року, в Архангельську, РРФСР.^[5]

Закінчив Поморський університет ім. Ломоносова (Північний федеральний університет). В органах прокуратури РФ з 1997 року.

З 2006 по 2007 рік — слідчий центрального апарату Генпрокуратури РФ.

У 2007 році перейшов в Слідчий комітет при прокуратурі Російської Федерації, був старшим слідчим з особливо важливих справ при голові Слідчого комітету.

Після утворення в 2011 році Слідчого комітету — в центральному апараті СКР.

30 квітня 2016 року Краснов призначений заступником голови Слідчого комітету Російської Федерації.

Указом Президента Російської Федерації звання генерал-майора юстиції присвоєно у 2012 році^[6], генерал-лейтенанта юстиції — в 2017 році^[7].

22 січня 2020 року Рада Федерації призначила Ігоря Краснова на посаду Генерального прокурора Росії^[8].

3 лютого 2020 року Путін присвоїв Краснову чин дійсного державного радника юстиції.

Розслідування

Розслідував ряд резонансних кримінальних справ, серед яких: вбивство Станіслава Маркелова і Анастасії Бабурової 2009 року, вбивство судді Московського міського суду Едуарда Чувашова, вбивство чемпіона світу з тайського боксу Мусліма Абдуллаєва.

28 лютого 2015 року Краснов очолив слідчу групу у справі про вбивство Бориса Нємцова^[9]. Очолював слідчу групу, яка розслідувала злочин, вчинений «Бєлгородським стрільцем», Сергієм Помазуном^[10].

Вів розслідування справи екс-полковника МВС РФ Дмитра Захарченка. З вересня 2014 по березень 2015 року розслідував розкрадання грошових коштів, виділених на будівництво космодрому «Східний».

Санкції

Ігор Краснов, як член Ради безпеки Росії, підтримав негайне визнання Росією двох самопроголошених республік. Ігор Краснов несе відповідальність і активно підтримує дії, що підривають територіальну цілісність, суверенітет і незалежність України. Ігор Краснов є підсанкційною особою багатьох краї світу.^[11]

Нагороди

• Медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня (2011)^[12].
• Почесна грамота Президента Російської Федерації (2014)^[13].

Примітки

1. Рада Федерації призначила Ігоря Краснова на посаду Генерального прокурора РФ. Архів оригіналу за 4 лютого 2020. Процитовано 4 лютого 2020.
2. Генеральная прокуратура Российской Федерации. Краснов Игорь Викторович. genproc.gov.ru. Архів оригіналу за 18 вересня 2020. Процитовано 25 травня 2020.
3. Указ Президента РФ «Про внесення змін до складу Ради Безпеки Російської Федерації, затверджений Указом Президента Російської Федерації від 25 травня 2012 № 715». Архів оригіналу за 4 лютого 2020. Процитовано 4 лютого 2020.
4. Указ Президента Російської Федерації від 03.02.2020 року № 91 «Про присвоєння класного чину Краснову». Архів оригіналу за 4 лютого 2020. Процитовано 4 лютого 2020.
5. Біографія генпрокурора РФ Ігоря Краснова. Архів оригіналу за 22 січня 2020. Процитовано 22 січня 2020.
6. Указ Президента Російської Федерації від 14.06.2012 р. № 840 Біографія генпрокурора РФ Ігоря Краснова"Про присвоєння вищих спеціальних звань співробітникам Слідчого комітету Російської Федерації" [Архівовано 17 вересня 2019 у Wayback Machine.]
7. Указ Президента Російської Федерації від 10.06.2017 р. № 258 «Про присвоєння військових звань вищих офіцерів, спеціальних звань вищого начальницького складу, вищих спеціальних звань і класних чинів» [Архівовано 28 січня 2020 у Wayback Machine.]
8. Путін запропонував Ігоря Краснова на посаду генпрокурора Росії. Архів оригіналу за 21 січня 2020. Процитовано 22 січня 2020.
9. розслідував вбивство Маркелова співробітник СК зайнявся справою про вбивство Нємцова [Архівовано 28 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // Інтерфакс, 01.03.2015
10. Бєлгородський Стрілець визнаний осудним. Архів оригіналу за 17 квітня 2015. Процитовано 22 січня 2020.
11. КРАСНОВ Ігор Вікторович - біографія, досьє, активи | Війна і санкції. sanctions.nazk.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 18 березня 2023. Процитовано 18 березня 2023.
12. Указ Президента РФ від 03.12.2011 № 1581 «Про нагородження державними нагородами» [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]
13. Розпорядження Президента Російської Федерації від 25.09.2014 р № 309-рп «Про заохочення» [Архівовано 21 січня 2020 у Wayback Machine.]