Красний Іван Миколайович

Іван Миколайович Кра́сний (нар. 26 листопада 1917, Слов'янськ — пом. 8 серпня 1990, Київ) — український радянський архітектор і графік; член Спілки архітекторів України з 1944 року та Спілки художників України з 1951 року. Чоловік художниці Слави Лів­­шиць, батько художниці Тетяни Красної, дід художниці Марини Оль­хо­вої.

Красний Іван Миколайович
Народження	13 (26) листопада 1917 Слов’янськ, Ізюмський повіт, Харківська губернія, УНР, Російська республіка
Смерть	8 серпня 1990(1990-08-08) (72 роки)
	Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР
Навчання	Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Діяльність	графік
Вчитель	Красицький Фотій Степанович, Кричевський Федір Григорович, Світлицький Григорій Петрович і Єлева Костянтин Миколайович
Відомі учні	Нечай-Сорока Світлана Аркадіївна, Багаутдінов Рафаель Махмудович і Малаков Георгій Васильович
Член	Національна спілка художників України і Національна спілка архітекторів України
У шлюбі з	Лівшиць Слава Наумівна

Біографія

Народився 13 [26] листопада 1917(19171126) року у місті Слов'янську (тепер Донецька область, Україна). 1942 року у Самарканді закінчив Київський художній інститут (викладачі Фотій Красицький, Федір Кричевський, Григорій Світлицький, Костянтин Єлева). У 1941 році брав участь у ре­ставрації гробниці Тимура.

У 1944 році працював у архітектурно-проектній майстерні Академії архітектури УРСР; впродовж 1946–1982 років — у Київському художньому інституті, викладав малюнок та акварелі на графічному й архітектурному факультетах, з 1974 року — професор кафедри живопису.

Жив у Києві, в будинку на вулиці Академіка Філатова № 10а, квартира 35. Помер у Києві 8 серпня 1990 року.

Творчість

Працював у галузі станкової графіки в стилі реалізму. Створював переважно акварелі. Серед робіт:

графічні серії

• «Канів» (1948—1964);
• «Індустріальні пейзажі» (1950—1966);
• «Київ» (1957—1963);

акварелі

• «Колгоспне поле» (1949);
• «Молдавія. На винограднику» (1953);
• «Земля молдав­ська» (1954);
• «Листоноша» (1954);
• «Ос­тання копа» (1956);
• «Заповідник. Мо­гила Тараса Шевченка» (1960);
• «Краєвид По­­долу» (1964);
• «Черемха і братки» (1965);
• «Весна» (1966);
• «Одеський порт» (1969);
• «Над Россю» (1970);
• «Ве­­чір» (1971);
• «Біля привлаву» (1971);
• «Білі півонії» (1984);
• «Старий Київ» (1987).

Брав участь у всеукраїнських мистецьких виставках з 1945 року, всесоюзних з 1951 року, зарубіжних з 1955 року. Персональні виставки відбулися у Каневі у 1946—1981 роках, Марганці у 1984 році, Києві у 1986—1987 та 1989 роках і посмертні у 1992, 1997, 1999, 2007 роках.

Деякі твори зберігаються в Національному художньому музеї України у Києві, Дніпровському, Харківському, Запорізькому, Закарпатському, Миколаївському, Луганському, Краматорському, Донецькому, Полтавському, Сімферопольському, Сумському художніх музеях, Херсонському і Кіровоградському обласному краєзнавчих музеях, Шевченківському національному заповіднику в Каневі.

Література

• Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 236.;
• Словник художників України / відпов. ред. М. П. Бажан. — Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — 272 с.;
• Нестеренко П. В. Красний Іван Миколайович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.