Коцюлим Мирослав Петрович

Коцюлим Мирослав Петрович (7 січня 1943(19430107), село Стара Ягільниця, тепер Чортківського району Тернопільської області, Україна — 23 листопада 2005^[1]) — український актор, режисер. Чоловік Олени Коцюлим. Народний артист України (1999)^[2].

Коцюлим Мирослав Петрович
Народився	7 січня 1943(1943-01-07) Стара Ягільниця, Чортківський район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР
Помер	23 листопада 2005(2005-11-23) (62 роки)
Поховання	Микулинецький цвинтар
Діяльність	актор
Нагороди та премії

Життєпис

Закінчив середню школу в селі Білобожниці Чортківського району, театральну студію при Львівському українському академічному драматичному театрі імені Марії Заньковецької (клас О. Ріпка).

Від 1963 — у Тернопільському обласному музичному-драматичному театрі (нині академічний театр). За сумісництвом 1969–1997 — режисер і актор самодіяльного народного театру в селі Озерна Зборівського району (поставив 34 вистави).

Помер у 2005 році. Похований на Микулинецькому цвинтарі в Тернополі^[3].

Ролі

• Стецько («Сватання на Гончарівці» Григорія Квітки-Основ'яненка),
• Гордій («Доки сонце зійде, роса очі виїсть» Марка Кропивницького),
• Омелько, Лузир («Мартин Боруля», «Хазяїн» Івана Карпенка-Карого),
• Карагач («Таке довге, довге літо» Миколи Зарудного),
• Городничий («Ревізор» Миколи Гоголя),
• Ксьондз («Тарас Бульба» за Миколою Гоголем),
• професор Радев («Ця маленька земля» Г. Джагарова),
• Велутто («Моя професія — синьйор з вищого світу» Д. Скарніччі, Р. Тарабузі) й ін.

Премії

• Премія ім. Амвросія Бучми (1997)^[4];
• за роль Лузиря у виставі «Хазяїн» Івана Карпенка-Карого), 2-га республіканська премія (1985);
• за роль у виставі О. Дударєва «Рядові»), 1-ша премія на фестивалі «Тернопільські театральні вечори» (1999);
• за роль Ромула Великого в однойменному спектаклі за п'єсою Ф. Дюрренматта, 1-ша премія у номінації «За честь, достоїнство і вірність професії» на фестивалі «Прем'єри сезону» (2004, місто Івано-Франківськ).

Вшанування

28 серпня 2016 року на Алеї зірок у Тернополі встановлена зірка Мирослава Коцюлима.^[5]

Примітки

1. 70 років від дня народження Мирослава Петровича Коцюлима. Архів оригіналу за 23 жовтня 2013. Процитовано 22 жовтня 2013.
2. Почесні звання! Указом Президента України артистові обласного українського драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка М. П. Коцюлиму за значний особистий внесок у розвиток українського театрального мистецтва, вагомі творчі здобутки присвоєно почесне звання «Народний артист України» // Вільне життя. — 1999. — 3 квіт.
3. Помер актор Мирослав Коцюлим [Архівовано 23 жовтня 2013 у Wayback Machine.] // Газета по-українськи. — 2005. — № 22 (2 груд.).
4. Актор Тернопільського драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка М. Коцюлим став лауреатом премії ім. А. Бучми за 1997 рік // Тернопіль вечірній. — 1997. — 26 груд.
5. Юлія Нікітіна. Тернопільська Алея зірок поповнилась новими іменами [Архівовано 30 серпня 2016 у Wayback Machine.] // 20 хвилин (Тернопіль). — 2016. — 28 серпня.

Література

• Вацик А., Добридень Б. 35 літ у полоні Мельпомени // Тернопільська газета. — 1998. — 7 січ.
• Весна Х. Іншого шляху немає… // Ровесник. — 1986. — 18 жовт. — (Театр. Актор).
• Весна Х., Івахів Г. Коцюлим Мирослав Петрович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 207. — ISBN 966-528-199-2.
• Демків Б. Краса чи сміх врятують світ?: [Інтерв'ю] // Тернопіль вечірній. — 1998. — 9 січ.
• Корнієнко О. З. Тернопільський театр ім. Т. Г. Шевченка. — К. : Мистецтво, 1980. — С. 30, 68, 70, 72, 74, 80, 86, 89.
• Коцюлим Мирослав Петрович // Медведик П. Літературно-мистецька та наукова Зборівщина: Словник біогр. визначних людей. — Тернопіль, 1998. — С. 143—144, портр.
• Леонтюк В. «До зустрічі в театрі!…» // Вільне життя. — 1986. — 21 груд.
• Мельничук Б. Сто сердець в одному // Вільне життя. — 1993. — 5 січ.
• Мирослав Коцюлим: «За час подружнього життя моїх валізок за дверима не було…»: [Інтерв'ю] / Зап. В. Боднарчук // Соломія. — 1998. — № 5 (квіт.).
• Приходько Л. Сто ролей, сто доль // Вільне життя. — 1976. — 21 берез.
• Собуцька В. Щаслива зірка і дві п'ятірки, або Ой, мамо, Коцюлим, Коцюлим: [Бенефіс М. Коцюлима] // Свобода. — 1998. — 10 січ.
• Сушкевич В. Мирослав Коцюлим: Людина місяця: Розм. з засл. артистом України // Русалка Дністрова. — 1993. — № 6. — (берез).
• Стригун Ф. Чому Коцюлима знають менше, ніж Габена [Архівовано 23 жовтня 2013 у Wayback Machine.]: [слово відомого українського режисера, виголошене на вечорі пам'яті М. Коцюлима] / записала Г. Садовська // Вільне життя плюс. — 2011. — 25 берез. — С. 6. — (До Міжнародного дня театру).
• Театральна Тернопільщина: Бібліографічний покажчик. — Т., 2001.
• Чорна О. Зійшлися життя і театр // Ровесник. — 1999. — 15 квіт.