Кофман Роман Ісаакович

Кофман Роман (Аврам) Ісакович (нар. 15 червня 1936, Київ) — український композитор, диригент. Заслужений діяч мистецтв України (1994), народний артист України (2003)^[2], Професор (1996). У 2011 р. був номінований і увійшов до шортлиста Національної премії України імені Тараса Шевченка.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кофман.

Кофман Роман Ісаакович
Основна інформація
Дата народження	15 червня 1936(1936-06-15)[1]  (88 років)
Місце народження	Київ, Українська СРР, СРСР[1]
Громадянство	Україна   СРСР
Професії	диригент, викладач університету, композитор, письменник, поет, педагог
Освіта	Національна музична академія України імені П. І. Чайковського
Інструменти	альт
Жанри	класична музика
Заклад	Національна музична академія України імені П. І. Чайковського
Нагороди

Життєпис

Народився 15 червня 1936 р. в Києві. Закінчив Київську консерваторію (клас скрипки М. Макаренка (1961), клас диригування М. Канерштейна (1971). Утвердив себе як один з найбільш серйозних і різнобічних диригентів у колишньому Радянському Союзі. Виступав із понад 70-ма оркестрами Європи, Америки та інших континентів.

З 1990 р. є головним диригентом Київського камерного оркестру.

У 2003—2008 рр. був генеральним музичним директором Боннської опери (Німеччина), де також керував Бетговенським симфонічним оркестром. Нагороджений офіцерським хрестом першого класу ордена «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина»^[3].

У 2011 році отримав орден «За заслуги» III ступеня^[4].

З 2012 по 2019 очолював симфонічний оркестр Національної філармонії України. Серед наймасштабніших його робіт — цикли усіх симфоній Шуберта, Бетовена і Моцарта (останній — вперше в Україні). «Якщо порівняння з Мравінським могло б звучати занадто сміливим, усі сумніви зникають після цього концерту (Роман Кофман і Мюнхенський філармонійний оркестр)» («Süddeutsche Zeitung», Німеччина). «Роман Кофман є дійсно одним із найвидатніших у світі диригентів-інтерпретаторів» («Телеграф», Велика Британія).

Автор музики до фільмів: «Лише три тижні» (1971, т/ф), «Лаври» (1972, у співавторстві).

У 2011 році видав художню книжку «Пасторальная симфония, или Как я жил при немцах» (К.: Дух і літера, 2011), до якої ввійшли дві автобіографічні повісті.

Примітки

1. Deutsche Nationalbibliothek Record #135012112 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.

   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
2. Указ Президента України від 22.08.2003 року № 876/2003 «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій»
3. Архівована копія. Архів оригіналу за 10 листопада 2014. Процитовано 7 жовтня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
4. Указ Президента України від 24.06.2011 року № 708/2011 «Про відзначення державними нагородами України»

Посилання

• Кофман Роман Ісаакович // Українська музична енциклопедія. У 2 т. Т. 2. [Е – К] / гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 575.
• Роман Кофман. Лист Яцека до Басі [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] — з повісті «Пасторальна симфонія, або Як я жив за німців» — укр.переклад
• Роман Кофман: Класична музика має звучати якомога частіше (Видатний український диригент — про класику і попсу, міжнародні музичні фестивалі). Україна Молода. Номер 121—122 за 15.07.2011 [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Роман Кофман. Сильными руками: Из «Книги Небытия» // «Столичные новости» (Киев), № 34 (230), 10-16 сентября 2002.
• А. Лемыш. Роман Кофман — киевлянин, приезжающий в Киев на гастроли^{[недоступне посилання з квітня 2019]} // «2000» (еженедельник), № 3 (56), 19 — 25 января 2001 г.
• С. Васильев. Золото — Рейну // «Столичные новости» (Киев), № 29 (274), 27 августа — 1 сентября 2003.
• Роман Кофман: «Найважливіша симфонія Шуберта — ненаписана» // «Голос України», 16.04.2008.
• Роман Кофман: «Симфонічна музика не належить народу» [Архівовано 11 вересня 2008 у Wayback Machine.] // «Німецька хвиля», 6.07.2008.
• Роман Кофман: «Я вернулся, чтобы неудачное время для Украины закончилось» // «Профиль» (Украина), № 50 (69), 27.12.2008.