Loading AI tools
український літературознавець З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Василь Хомич Ко́сян (12 січня 1913, Головківка — 25 липня 2005, Київ) — український літературознавець, кандидат філологічних наук з 1963 року; член Спілки журналістів України з 1964 року.
Косян Василь Хомич | |
---|---|
Народився | 30 грудня 1912 (12 січня 1913) Головківка, Головківська волость, Чигиринський повіт, Київська губернія, Російська імперія |
Помер | 25 липня 2005 (92 роки) Київ, Україна |
Країна | Російська імперія УНР СРСР Україна |
Діяльність | літературознавець |
Alma mater | Київський національний університет імені Тараса Шевченка (1937) |
Заклад | Національний музей Тараса Шевченка Літературно-меморіальний будинок-музей Тараса Шевченка Головна редакція УРЕ |
Науковий ступінь | кандидат філологічних наук (1963) |
Членство | Спілка журналістів України |
Партія | КПРС |
Війна | німецько-радянська війна |
Нагороди |
Народився 30 грудня 1912 [12 січня 1913] року в селі Головківці (нині Черкаський район Черкаської області, Україна). 1937 року закінчив Київський університет.
Брав участь у німецько-радянській війні. Служив у стрілецьких і повітрянодесантних підрозділах. Нагороджений медаллю «За бойові заслуги» (23 грудня 1944), орденом Вітчизняної війни I ступеня (6 квітня 1985)[1].
Працював у Києві. Протягом 1948—1962 років — науковий співробітник, завідувач відділу Державного музею Тараса Шевченка. Член КПРС з 1962 року[2]. У 1962—1966 роках обіймав посаду директора Літературно-меморіального будинку-музею Тараса Шевченка. 1963 року захистив кандидатську дисертацію на тему: «Поетична творчість Тараса Григоровича Шевченка після заслання (1857—1861 роки)»[3]. У 1966—1973 роках — старший науковий редактор Української радянської енциклопедії. Помер у Києві 25 липня 2005 року.
Автор:
Як упорядник брав участь у підготовці книжок:
У 1964 році уклав путівник «Будинок-музей Тараса Шевченка в Києві», брав участь у складанні аналогічного видання «Шляхами великого Кобзаря». Опублікував матеріали про діяльність київських музеїв Шевченка тощо. Написав низку шевченкознавчих статей, зокрема:
У низці публікацій запропонував мистецтвознавчий аналіз окремих малюнків Тараса Шевченка, проаналізував його поеми «Неофіти», «Юродивий», «Марія», сатиру в поезії останніх років. Уперше опублікував два документи з Тернопільського обласного архіву про перебування Тараса Шевченка в Почаєві[3].
У періодичній пресі публікував відгуки на нові шевченкознавчі дослідження, зокрема на книги «Життя і діяльність Тараса Шевченка» Дмитра Косарика (1955), «Історичне минуле українського народу в творчості Тараса Шевченка» Михайла Марченка (1957), «Літопис життя і творчості Тараса Шевченка» Василя Анісова та Єлизавети Середи (1959), «Тарас Григорович Шевченко. Біографія» (1960), «Заповіт. Мовами народів світу» (1960) та інші[3].
Розробив проєкт експозицій музеїв Тараса Шевченка в Торонто (відкрито у 1951 році) та Форт-Шевченко (1954).
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.