Костянтин (Богачевський)

Митрополит Костянтин Богачевський (17 червня 1884(18840617), Манаїв Золочівського повіту, нині Тернопільського району Тернопільської області — 6 січня 1961, Філадельфія, США) — церковний і громадський діяч, митрополит Філадельфійський Української греко-католицької церкви (1958–1961). Небіж отця Теодора Богачевського.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Богачевський.

Костянтин Богачевський
Митрополит Філадельфійський
10 липня 1958 — 6 січня 1961
Обрання:	10 липня 1958
Церква:	Українська Греко-Католицька Церква
Попередник:	він сам як екзарх
Наступник:	Амвросій Сенишин
Титулярний архієпископ Берое
5 квітня 1954 — 10 липня 1958
Обрання:	5 квітня 1954
Попередник:	Pio Leonardo Navarra, O.F.M. Conv.
Наступник:	Victor Alphonse Marie Sartre, S.J.
Титулярний єпископ Амізосу
20 травня 1924 — 5 квітня 1954
Обрання:	20 травня 1924
Попередник:	Antônio Malan, S.D.B.
Наступник:	José de Jesús Clemens Alba Palacios
Апостольський екзарх США
20 травня 1924 — 10 липня 1958
Обрання:	20 травня 1924
Народження:	17 червня 1884(1884-06-17) с. Манаїв Золочівського повіту, Австро-Угорщина, нині Зборівський район Тернопільська область,  Україна
Смерть:	6 січня 1961(1961-01-06) (76 років) м. Філадельфія,  США
Похоронений:	м. Філадельфія
Батько:	о. Сильвестр
Прийняття священичого сану:	31 січня 1909
Єпископська хіротонія:	15 червня 1924
Нагороди:	Духовний хрест заслуг (Австро-Угорщина)

Життєпис

Народився у сім'ї священника у селі Манаїв (Галичина) нині Тернопільського району. Навчався у Львові, на богословському факультеті (раніше Єзуїтська колегія Canisianum) Інсбруцького університету (Австрія) в 1905–1910^[1], Мюнхені, доктор богослов'я.

Висвячений 1909 року. Після прийняття сану був префектом, пізніше духівником Львівської семінарії, референтом Львівської консисторії. Упродовж 1916–1917 рр. служив військовим капеланом 30-го (львівського) піхотного полку на італійському фронті, був нагороджений «духовним хрестом заслуг з мечами» за виявлену хоробрість під час душпастирської праці серед боїв на фронтових лініях^[2].

З 1918 р. — віце-ректор Перемишльської духовної семінарії та крилошанин кафедрального собору в місті Перемишль, згодом генеральний вікарій (1923), Апостольський протонотар (1923). За національну працю серед українців Галичини був арештований польськими владцями. У 1923 р., через переслідування з боку польської влади, виїхав до Риму, звідки відбув до США.

З 1924 р. Апостольський Екзарх для українців у США, титулярний єпископ Амізосу. В 1933 р. ініціював серед українців США масову допомогу жертвам голодомору 1932–1933 рр. в УРСР. У повоєнний період — асистент папського трону, римський граф (1950 р.), титулярний архієпископ Берое (1954 р.). Ініціатор видання журналу «Ковчег» (1946–1956 рр., м. Стемфорд). У 1958–1961 рр. — митрополит Філадельфійський Української греко-католицької церкви.

Підніс Американський екзархат з релігійної, освітньої, національної, організаційної та економічної сторони. Меценат українських установ та науки і преси.

Помер митрополит Костянтин Богачевський 6 січня 1961 р. у Філадельфії, де й був похований. Як писала «Свобода»: «Вістка про смерть Митрополита, яку передано в радіо та яку принесла вся американська преса, подаючи рівночасно інформації про стан і розвиток очолюваної ним Української католицької церкви в ЗДА, глибоко схвилювала всю українську спільноту в цій країні, як напевно і в інших країнах українського поселення»^[2].

Свого часу в листі до Андрея Шептицького звертався з проханням заборонити славлення Івана Франка.^[3]

Нагороди

• Духовний хрест заслуг ІІ ступеня з мечами на біло-червоній стрічці (нім. Geistliches Verdienstkreuz 2. Klasse am weissroten Bande)^[4]

Примітки

1. Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students… — P. 98.
2. Роль Митрополита Костянтина Богачевського у розбудові Української Католицької Церкви у США | Центр дослідження духовної культури Тернопілля. centerculture.uagate.com. Архів оригіналу за 5 квітня 2016. Процитовано 14 лютого 2016.
3. Сидоренко Б. Крушитель скали марновірства // Голос України. — 2017. — № 95 (6600) (27 трав.). — С. 8. — (Суспільство).
4. Ranglisten des Kaiserlichen und Königlichen Heeres 1918 (Wien, 1918) [Архівовано 18 лютого 2022 у Wayback Machine.]. — S. 1657.

Джерела

• Дмитро Блажейовський. Ієрархія Київської Церкви (861—1990). — Львів : Каменяр, 1996. — 567 с. — ISBN 5-7745-0687-8.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Романюк М. М. Богачевський Костянтин Сильвестрович [Архівовано 5 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2004. — Т. 3 : Біо — Бя. — 695 с. — ISBN 966-02-2682-9.
• Blažejovskyj D. Byzantine Kyivan rite students in Pontifical Colleges, and Seminaries, Universities and Institutes of Central and Western Europe (1576—1983), AOSBM, Sectio I. — Vol. 43. — Rome, 1984. — 366 p. (англ.)

Посилання

• Archbishop Constantine Bohacevskyj † [Архівовано 7 грудня 2015 у Wayback Machine.] // The Hierarchy of the Catholic Church (дата доступу 18.12.2015) (англ.)
• Уляна Безпалько. Роль Митрополита Костянтина Богачевського у розбудові Української Католицької Церкви у США [Архівовано 5 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Центр дослідження духовної культури Тернопілля, опубл. 25 жовтня 2013 (дата доступу 14 лютого 2016)