Костел і монастир бенедиктинок (Львів)
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Косте́л Усі́х Святи́х і монасти́р бенедикти́нок — памʼятка ренесансної архітектури у Львові. Охоронні номери 369/0, 369/1.
| Церква і монастир бенедиктинок | |
|---|---|
 Двір монастиря бенедиктинок | |
| 49°50′44.15″ пн. ш. 24°1′54.82″ сх. д. | |
| Тип споруди | церква  |
| Розташування |  Україна, Львів |
| Архітектор | Павло Римлянин |
| Початок будівництва | 1597 |
| Кінець будівництва | 1616 |
| Будівельна система | блочний каміньd |
| Стиль | ренесанс |
| Належність | УГКЦ |
| Адреса | площа Вічева, 2 |
| Епонім | День усіх святих |
  Костел і монастир бенедиктинок (Львів) (Україна) | |
 | |
 Костел і монастир бенедиктинок у Вікісховищі | |
М. Борковська стверджувала, що монастир заснувала 1593 роцку шляхтянка Катажина Сапоровська, яка використала для цього спадок батька Адама.[1] Щоправда, Збіґнев Горнунґ у біограмі про архітектора Павла Римлянина стверджував, що: Адам Коло Сапоровський записав фундуш для храму та монастиря 14 січня 1595; наріжний камінь 14 липня 1595 року освятив львівський латинський архієпископ Ян Димітр Соліковський, який також консекрував тринавний храм 29 листопада 1597 року[2].
Школа при монастирі стала першим у Львові та Червоній Русі жіночим навчальним закладом, черниці головну увагу звертали на виховання панянок-шляхтянок.[3] Монастир став другим жіночим у Львові після монастиря кларисок. Будівництво розпочато 1597 року і завершено 1616-го за участю Павла Римлянина, про що він сам свідчив у своєму заповіті[4]. 1598 року храм освячений львівським латинським архієпископом Яном Димітром Соліковським.[джерело?] Споруди сильно постраждали від пожежі 1623 року. Відбудовані до 1627 р. архітектором Яном Покоровичем, молодша донька якого була послушницею в цьому монастирі. Можливо, саме Покорович є автором вежі, оскільки вона відсутня на збереженому у Центральному державному історичному архіві проекті, виконаному, ймовірно, самим Павлом Римлянином.
Монастир часто відвідував небіж абатиси Дороти Данилович — король Ян ІІІ Собєський з дружиною, 1672 року переконав її покинути монастир через загрозу нападу турків, допомагав обителі.
Наступна реставрація відбулася після пожежі 1748 р. (архітектор Мартин Урбанік).
До південно-східної частини примикає споруда келій: камʼяна, складна в плані, двоповерхова, що зберегла прийоми будівництва та елементи ренесансної доби. Початково була збудована з дерева одночасно з мурованою церквою.
Цікавою є відкрита лоджія монастиря з трьома арками, замкові камені яких служать консолями для скульптур, встановлених в нішах. Арки з часом було закладено, і тим самим колони перетворено на пілястри. Це створило додаткове приміщення, але значною мірою спростило довершений вигляд монастирського будинку. Своєрідним є конструктивне вирішення склепіння сіней, що спирається на один масивний стовп. У багатьох приміщеннях збереглися різьблені замкові камені і консолі.
Будучи збудований за межами міських мурів, монастир, як і інші середміські монастирі, мав риси оборонної архітектури. Подвірʼя початково було утворено храмом, монастирським будинком і муром, зведеним у 1608–1610 роках. До монастирського комплексу належав також сад — зразок садово-паркової архітекури ренесансної доби, автором планування якого також був Павло Римлянин[5].
На початку XIX ст. у відносно невеликій церкві було вісім вівтарів, дерев'яний хрест з розп'яттям, західна емпора, два бічні балкони (на одному з них був орган), проповідальниця, сповідальниця, лавки. Проекти вівтарів та різьбярські роботи в інтер'єрі храму були виконані, певне, у 1770-1780-х роках. Їх архітектура схожа на роботи Бернарда Меретина і Йогана Георга Пінзеля та їх безпосередніх послідовників[6] (наприклад, вівтарі в костелі місіонерів у Городенці, костелах в Бучачі, Наварії[7]). Столяр Горнунг (Hornung) виконав нові елементи для нижнього хору черниць у храмі, які 1889 року встановили замість усунутих звідти, які за традицією походили ще з часів настоятельки Анни Сапоровської[8].
У 1906 році новий головний вівтар виконано за проектом Яна Тарчаловича у стилі модернізованого ренесансу. До нашого часу не збережений.[9] 1935 року до зовнішнього боку монастирського муру від вулиці Пішої прибудовано школу (Науковий заклад сестер бенедиктинок) у стилі функціоналізму за проектом Вітольда Равського.[10]
У радянські часи у церкві влаштовано склад, а у приміщенні монастиря було Музично-педагогічне училище № 2. У 1946 році на території монастирського саду збудовано середню школу № 19.[5] Нині монастирський комплекс належить згромадженню сестер студиток і називається Храм Усіх Святих і монастир Покрови Пресвятої Богородиці сестер студиток. У монастирі діє школа святої Софії.
- Анна Сапоровська — абатиса у 1608—1638 роках
- Кристина Сапоровска — абатиса у 1630—1640 роках
- Дорота Данилович — абатиса у 1640—1687 роках, була похована біля порогу церкви[11]
- Маґдалена Куропатницька — дочка київського каштеляна Яроша (Героніма) Станіслава Куропатницького гербу Нечуя.[12]
- Боґуміла (у світі — Зофія Скарбек) — рідна сестра Львівського латинського архієпископа Яна Скарбека; абатиса з 1718 року, померла 1730 року).[13]
- Саломея (Соломія) Вишневецька — найстарша дочка Димитра Єжи Вишневецького[14]
- Анна Потоцька — абатиса, донька галицького підкоморія Домініка Потоцького[15]
- Єлизавета Цебровська[16]
- Катажина, Уршуля Нарайовські[17]
- Теофіля, Францішка Стемпковські[18]
- Ядвіґа, Тереза Незабітовські гербу Любич[19]
- Анна Елеонора Коссаковська[20]
- Маріанна Семенська — дочка львівського каштеляна Яна Семенського
Західний фасад костелу
Інтер'єр костелу
Подвір'я перед монастирем
Вигляд монастиря зі сходу
Вигляд з півночі
Фреска над воротами
Будинок органіста
Колишній Науковий заклад сестер бенедиктинок
Вигляд на дзвіницю
Охоронна дошка
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
