Ломбардо-Венеційське королівство

Ломбардо-Венеційське королівство (італ. Regno Lombardo–Veneto; нім. Königreich Lombardo–Venetien; також відома як «Австрійська Італія», нім. Österreichisches Italien)^[5] було створено на Віденському конгресі, який визнав права Габсбургів на Ломбардію і Венецію, після скасування Італійського королівства, проголошеного Наполеоном в 1805^[6]. Резиденція віцекоролів мала бути в Мілані і Венеції, віцекоролі мали бути призначені імператорським двором у Відні^[4]. Єдиним королем, що коронувався як король Ломбардо-Венеційського королівства, був імператор Фердинанд I.

Ломбардо-Венеційське королівство італ. Regno Lombardo–Veneto нім. Königreich Lombardo–Venetien
Володіння Австрійської імперії
1815 – 1866 Ломбардія 1815-1859 Венеція 1815-1866
Прапор Герб
Ломбардії-Венеції: історичні кордони на карті Королівство Ломбардо-Венеційське, 1853
Столиця	Мілан & Венеція 1815-1859 Венеція 1859-1866 [1][2][3][4]
Форма правління	Абсолютна монархія
Австрійський імператор
- 1815-35	Франц II
- 1835-48	Фердинанд I
- 1848-66	Франц Йосиф I
віцекороль
- 1857-59 (last)	Максиміліан I імператор Мексики
Історія
- Віденський конгрес	9 червня 1815
- Революції	22 березня 1848
- Цюрихський договір	10 листопада 1859
- Віденський договір	12 жовтня
Площа
- 1852[3]	46 782 км2
Населення
- 1852[3]	4 671 000 осіб
Густота	99,8 осіб/км²
Валюта	Ломбардо-Венеційський фунт (1816-60) Ломбардо-Венеційський флорін (1860-66)
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ломбардо-Венеційське королівство

Історія

Віденський конгрес об'єднав території Ломбардії (якою правили Габсбурги, починаючи з 16 століття, і австрійська гілка родини 1713—1796) і Венеції (яка перебувала під австрійським правлінням з перервами з 1797 року) в єдине ціле під владою австрійських Габсбургів.

Після народної революції 22 березня 1848 (П'ять днів Мілана), австрійці залишили Мілан, який став столицею Governo Provvisorio della Lombardia (Тимчасовий уряд Ломбардії). Наступного дня, Венеція також збунтувалася проти австрійців, утворивши Governo Provvisorio di Venezia (Тимчасовий уряд Венеції). Австрійці, після перемоги над сардинськими військами під Кустоцою (24-25 липня 1848 р.), увійшли у Мілан (6 серпня) і Венецію (24 серпня 1849 р.), й відновили австрійську владу.

Ломбардія була приєднана до Сардинського королівства в 1859 році, за Цюрихським договором після Другої італійської війни за незалежність, Венеція була передана Королівству Італії в 1866 році після закінчення Австро-прусської війни, за Празьким договором.

Примітки

1. Pollock, Arthur William Alsager (1854). The United service magazine: Vol.75. London.
2. Förster, Ernst (1866). Handbuch für Reisende in Italien: Vol.1. Munich.
3. Fisher, Richard S. (1852). The book of the world: Vol.2. New York.
4. Francis Young & W.B.B. Stevens (1864). Garibaldi: his life and times. London.
5. Pütz, Wilhelm (1855). Leitfaden bei dem Unterricht in der vergleichenden Erdbeschreibung. Freiburg.
6. Rindler Schjerve, Rosita (2003). Diglossia and Power. Berlin.