Loading AI tools
Іван Пилипович Корнющенко (18 вересня 1936, с. Новомихайлівка, нині Сумської області — 28 квітня 2023, м. Конотоп) — український письменник, журналіст, краєзнавець, член Національної спілки письменників України(1995) та Національної спілки журналістів України.
| Корнющенко Іван Пилипович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився | 18 вересня 1936 Новомихайлівка | |||
| Помер | 28 квітня 2023 (86 років) Конотоп | |||
| Громадянство |  Україна | |||
| Діяльність | поет, художник, журналіст | |||
| Мова творів | українська | |||
|
| ||||
Іван Корнющенко народився 18 вересня 1936 року в селі Новомихайлівка, нині Сумського району, в селянській родині. Батько загинув на Другій світовій війні, у 50-х роках померла мати. Закінчивши Степанівську семирічну школу, в 14 років почав працювати на будівництві, освоїв професію столяра. Згодом закінчив Степанівську середню школу (1957), навчався на філологічному факультеті Сумського педагогічного інституту.
Закінічив відділення працівників преси Вищої партійної школи у Москві (1968).
З 1958 року працював журналістом, редактором у районних газетах Краснопілля, Липової Долини, Кролевця, Конотопа.
У 1982—1990 рр. — головний редактор конотопської міськрайонної газети «Конотопський край», організатор літературної студії при редакції газети[1].
Завдяки клопотанням Івана Пилиповича деякі вулиці міста Конотопа та району носять імена славних земляків: у Конотопі — це вулиця Богушевича, у селі Великий Самбір — вулиця Павла Ключини, у Бочечках — вулиця Анатолія Давидова[1].
Іван Пилипович Корнющенко помер 28 квітня 2023 року в Конотопі[2].
Іван Корнющенко — автор поетичних і прозових збірок, літературознавчих досліджень, краєзнавчих та критико-бібліографічних нарисів.
Першого вірша надрукував у сумській районній газеті 30 січня 1957, згодом заявив про себе як етнограф і фольклорист.
1975 року вийшла друком перша книга (у співавторстві з Д. Гриньком) — біографічний нарис про письменника Панаса Кочуру.
Перу Івана Пилиповича належать тридцять вісім різножанрових книг[3]. Серед них: збірки оповідань про природу рідного краю «Мій дивосвіт», «Лісова стежка» та «Птахи сонця»; книга «І на тім рушникові…» — цікава розповідь про майстерність кролевецьких ткаль; літературознавчі видання — книга «Співець грозової юності», присвячена поету-підпільнику Федору Швіндіну, та «Поет пушкінської плеяди» — нарис про життя та творчість Василя Туманського; збірка «Було, було…», присвячена цікавим сторінкам життя видатних уродженців Сумщини; «Афоризми. Думки. Парадокси» вміщує понад 400 крилатих висловів глибокого філософського змісту[4].
Свої книги «Тарас Шевченко в моєму житті. Думи мої думи...», «Осяйний вінок Кобзареві», краєзнавчий нарис «Кролевець його пам'яті»[5] письменник присвятив Великому Кобзарю.
Автор статей в «Енциклопедії сучасної України».
Іван Пилипович Корнющенко нагороджений трьома медалями. Лауреат часопису «Журналіст України» та двох літературно-мистецьких премій: імені Олександра Лазаревського та імені Федора Швіндіна. Почесний громадянин Конотопського району, міста Конотоп та селища міського типу Липова Долина[3].
- 1975 — «Панас Кочура» (у співавт.), «Співець грозової юності»
- 1977 — «І на тім рушникові…»
- 1988 — «Назавжди лишились молодими»
- 1992 — «Лісова стежка»
- 1996 — «Невгамовний щем»
- 1998 — «Сходження», «Мій дивосвіт»
- 1999 — «Крізь призму століть»
- 2000 — «Поет пушкінської плеяди»
- 2001 — «Було, було…»
- 2002 — «Де курйоз, а де всерйоз»
- 2003 — «Повернення в молодість»
- 2006 — «Відлуння», «Палітра»
- 2008 — «Афоризми. Думки. Парадокси»
- 2010 — «Тарас Шевченко в моєму житті. Думи мої, думи...», «Птахи сонця»
- 2011 — «Зореносні рядки»
- 2013 — «Осяйний вінок Кобзареві», «Моя філософія»
- 2014 — «Альбом народних картин»
- 2015 — «Хай святяться добрих імена»
- 2016 — «Розкрилля»
- 2017 — «Слово і зброя, мужність і безсмертя»
- 2018 — «Три долі»
- 2019 — «За віком — вік»
- 2020 — «По той бік щастя», «Метеликове літо», «Про нашу любов»
- 2021 — «Сльози», «Відблиск життєвих роздумів», «Гвардійці переднього фронту»
- 2022 — «Триумф променистого слова»
- 2023 — «У світі цікавого».
- Ступак Ю. Творче горіння // Ленінська правда. — 1975. — 26 серп.
- Єроха М. Подвиг письменника // Народна трибуна. — 1975. — 13 верес.
- Данько М. Слово про поета-земляка // Ленінська правда. — 1976. — 9 січ.
- Пулінець П. Мужність творця // Деснянська правда. — 1976. — 12 берез.
- Тарасенко І. Пісня про рушник // Ленінська правда. — 1977. — 27 листоп.
- Гризун А. Незвичайні долі // Червоний промінь. — 1977. — 8 лют.
- Малиношевська С. Еліксир доброти // Кролевецький вісник. — 1992. — 11 груд.
- Охріменко П. Цікаві спостереження // Вперед. — 1993. — 27 січ.
- Столбін О. Щедра осін на обжинки // Сумщина. — 1996. — 18 верес.
- Омельченко М. Іванову Корнющенку — 60 // Літературна Україна. — 1996. — 10 жовт.
- Савич І. Невгамовний щем // Сумщина. — 1996. — 14 жовт.
- Вертіль О. Дивосвіт крізь історичну призму // Сумщина. — 2000, 1 вересня.
- Савич І. Сходження // Літературна Україна. — 1999. — 14 жовт.
- Вертіль О. Василь Туманський – крупним планом // Сумщина. — 2000. — 5 трав.
- Дзюба В. Відоме ім’я призабутої людини // Одеські вісті. — 2000. — 10 серп.
- Хвостенко Г. Що було, те було // Сумщина. — 2001. — 24 жовт.
- Козлова І., І.П. Корнющенко: «Повернення в молодість» // Сільські горизонти. — 2004. — 31 січ.
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
