Копор'є (фортеця)

Фортеця Копор'є (рос. Крепость Копо́рье) — пам'ятник російського середньовічного оборонного зодчества — знаходиться на південному заході Ленінградської області, на краю Іжорської височини, в селі Копор'є. Фортеця розташована за 12 км на південь від Фінської затоки і займає невеликий майданчик високого скельного мису.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Копор'є.

Копор'є
59°42′33″ пн. ш. 29°01′56″ сх. д.
Країна	Росія
Розташування	Ломоносовський район Копор'є
Тип	фортеця і пам'ятка архітектури[d]
Дата заснування	1237
Копор'є Копор'є (Росія)
Медіафайли у Вікісховищі

На своєму віку фортеця неодноразово перебудовувалася і кілька разів то переходила до рук шведів, то поверталася назад до Росії.

Історія

Фортецю в Копор'є було закладено 1237 року. Вперше згадується в новгородських літописах 1240 року, коли німецькі лицарі Лівонського Ордену збудували в Копорському цвинтарі дерев'яну фортецю.

В 1241 Олександр Невський відбив фортецю у німецьких лицарів і зруйнував її. Під час штурму загинув знаменитий богатир Гаврило Алексич.

1280 року великий князь Дмитро Олександрович поставив у Копор'ї кам'яне місто, яке через два роки зруйнували новгородці внаслідок конфлікту з князем. Знову фортеця була побудована в 1297 році, а наприкінці XV - початку XVI століття була перебудована.

В 1565 році, коли цар Іван Грозний розділив Московське царство на опричнину та земщину^[en], Копорська фортеця увійшла до складу останньої ^[1][2]. Після захоплення шведами 1581 року Копор'є повернулося до Московії ії лише за договором 1590 року.

Однак у Столбовському миру 1617 року Копор'є знову дісталося Швеції. В 1656-1657 роках російське військо марно намагалося повернути Копор'є, яке було повернуто Росії тільки за Петра I, в 1703 році.

В 1708 Петро I передав фортецю князю Меншикову, а в 1727 після його опали Копор'є перейшло до скарбниці. В 1763 році Копорська фортеця була виключена зі списку оборонних споруд.

У 1919 році під час Громадянської війни бійці Червоної армії, використовуючи фортецю, успішно відбили атаку білогвардійського десанту, що висадився в тилу червоноармійців ^[3]..

23 жовтня 1919 року бійці 6-го Талабського піхотного полку 2-ї піхотної дивізії Північно-Західної армії контратакували зайняте 6-ю дивізією 7-ї Червоної армії село і фортецю Копор'є ^[4].

У серпні 1941 року радянські війська вели у Копор'я запеклі бої з німецько-фашистськими загарбниками, але 1 вересня були змушені відступити. Закріпившись за 12 км від стародавньої фортеці, на річці Воронці^[ru], частини Червоної Армії зупинили просування вермахту ^[3]. У січні 1944 року Копор'є було звільнено.

1962 року фортечна церква згоріла від випадкового займання ^[5]..

У 2001 році фортеця набула статусу музею.

7 квітня 2013 року фортеця офіційно була закрита для відвідування через аварійний стан

Архітектурний ансамбль фортеці

Фортеця має^[6]::

• Оборонні стіни
• Брамний комплекс
• Міст, остання частина якого раніше була підйомною
• Преображенська церква
• Каплиця, фамільна усипальниця Зінов'євих

До наших днів не збереглися «солдатські квартири», продовольчий склад, стайня, наказна палата та людські покої.

Башти фортеці

• Північна вежа
• Південна вежа
• Середня вежа
• Наріжна вежа

Примітки

1. Сторожев В. Н. Земщина // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
2. Земщина [Архівовано 2017-02-02 у Wayback Machine.] // Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2004—2017. (рос.)
3. Овсянников О. В. Копорье: историко-архитектурный очерк. — Л.: Лениздат, 1976. — 117 с. [Архівовано 2019-09-07 у Wayback Machine.]
4. 6-й Талабский пехотный полк — Russian Estonia. russianestonia.eu. Архів оригіналу за 27 жовтня 2022. Процитовано 27 жовтня 2022.
5. Гоголицын Ю.М., Гоголицына Т.М. — Памятники архитектуры Ленинградской области, 1989.
6. Краеведение. Исторические материалы по Ленинградской области — Копорье. Архів оригіналу за 2 жовтня 2013. Процитовано 29 вересня 2013.

Література

• Гоголіцин Ю. М., Гоголіцина Т. М. Пам'ятники архітектури Ленінградської області. - Л.: Будвидав , 1989. - 303 с.
• Цегляних А. Н. Кам'яні фортеці Новгородської землі . - Л .: Наука . Ленінгр. отд-ня, 1984. - 276 с. - 3600 прим.
• Овсянников О. В. Копор'є: Історико-архітектурний нарис . - Л .: Леніздат , 1976. - 120 с. - 25 000 прим.