Loading AI tools
американська організація З Вікіпедії, вільної енциклопедії
| Конференція мерів США | |
|---|---|
| англ. United States Conference of Mayors | |
 | |
 | |
| Абревіатура | USCM |
| Тип | безпартійна політична організація |
| Засновано | 1932 |
| Правовий статус | активний |
| Країна |  США  |
| Штаб-квартира | Вашингтон, США |
| Членство | 1407 міст США з населенням 30 000 і більше |
| Президент | Ендрю Ґінтер |
| Вебсайт: Official website | |
 Конференція мерів США у Вікісховищі | |
Конференція мерів США (англ. United States Conference of Mayors) — офіційна безпартійна організація міст з населенням 30 000 людей і більше. Кожне місто представлене своїми мерами або іншими головними виборними посадовими особами. Організація заснована на фоні Великої депресії та формувалася за часів президентства Герберта Гувера, поки її оригінальний статут не підписали в готелі Mayflower у Вашингтоні, округ Колумбія, напередодні інавгурації Франкліна Д. Рузвельта.
Організація є частиною «Великої сімки» — групи організацій, які представляють органи місцевого самоврядування та уряди штатів у США.
Організація виконує такі функції:
Відповідно до однієї з власних доповідей Конференції, на мегаполіси припадає 84 відсотки валового внутрішнього продукту США і водночас у них створюються 84 відсотки робочих місць у США.[2]
У червні 1932 року мер Детройта Френк Мерфі скликав конференцію мерів у Детройті, штат Мічиган. На фоні Великої депресії він відчув, що варто добиватись федеральної допомоги для міст. У заході взяли участь 48 мерів міст із понад 100 000 жителів.[3] 3 червня, через два дні після першого з'їзду мерів, Мерфі призначив комісію з семи осіб (включно з ним самим) для того, щоб лобіювати інтереси міст у Вашингтоні, використовуючи повноваження, надані йому конференцією.
.jpg)
Мерфі разом з мером Бостона Джеймсом Майклом Керлі, мером Клівленда Реєм Т. Міллером, мером Мілвокі Деніелом Гоаном, мером Нового Орлеана Т. Семмесом Волмслі, мером Міннеаполіса Вільямом А. Андерсоном і мером Гранд-Рапідса Джорджем В. Велшем поїхав до Вашингтона, округ Колумбія, щоб добитись виділення допомоги федеральним урядом.[4] Мери, які їхали з ним, благали про негайну допомогу. 6 червня вони зустрілися зі спікером Палати представників Сполучених Штатів Джоном Ненсом Гарнером, лідером більшості Палати представників США Генрі Т. Рейні і лідером меншості Палати представників США Бертрандом Г. Снеллом. Вони сподівалися отримати позику в розмірі 5 мільярдів доларів США, але чітко дали зрозуміти, що їм справді потрібна будь-яка допомога, зважаючи на відчай їхніх виборців.[4] Вони також зустрілися з віцепрезидентом/головою США Чарльзом Кертісом та іншими лідерами Сенату.[4]
Присутність мерів була безпрецедентною, і, попри відсутність деяких демократів, група з 12 республіканців на чолі з нью-йоркським політиком-республіканцем Фіорелло Ла Ґуардія організувала прийняття законопроєкту про допомогу з перевагою у 205 голосів проти 189 голосів.[4] Однак президент Герберт Гувер не сприйняв ідею виділення федеральних коштів на реалізацію масштабного плану громадських робіт вартістю 1,9 мільярда доларів. Проте мери змогли переконати президента, що федеральна підтримка місцевих заходів з надання допомоги є розумною, і це вважається переломною подією. 42 з 48 штатів отримали вигоду від нещодавно наділеної повноваженнями Корпорації з фінансування відбудови.[4] Після того, як Гувер підписав Закон про надзвичайну допомогу та будівництво 1932 року, Конференція склала свій статут у готелі Mayflower напередодні інавгурації Франкліна Д. Рузвельта.[1] Вона провела своє друге засідання в 1933 році і сформувала постійну Конференцію мерів США, президентом якої став тодішній мер Детройта Френк Мерфі.[3]
У 1972 році президент Конференції, мер Мілвокі Генрі Майєр очолив рух за муніципальні ресурси в той час, коли федеральні гранти державним і місцевим органам влади стрімко зростали. Річард Ніксон почав дозволяти містам брати участь у федеральному розподілі доходів. Це джерело муніципального фінансування допомагало містам до середини 1980-х років. Президент США Джиммі Картер обмежив виплати доходів, а Рональд Рейган припинив усі виплати муніципалітетам, окрім одноразових субсидій на розвиток громади (англ. Community Development Block Grant; CDBG).[5] За програмою одноразових субсидій на розвиток громади постійно виділяється понад 4 мільярди доларів на рік місцевим адміністраціям, а також урядам штатів.[6] Зараз програмою користуються 1180 органів місцевого самоврядування та урядів штатів.[7]
Конференція активно бореться з примусовим відчуженням майна та грабіжницьким кредитуванням.[8]
Також у 2008 році учасники конференції одностайно підтримали державне медичне страхування і скоординовані зусилля із запобігання передозуванню наркотиками.[9][10] Після заклику до дослідження фасованої води в 2007 році[11] у 2008 році конференція виступила проти бутильованої води через те, що, як заявляється, для виробництва такої води необхідно 1,5 мільйона барелів нафти на рік (для виробництва пластикових пляшок).[12]
У 2009 році Конференція прийняла широку пропозицію про рівність лесбійок і геїв, що зробило її першою національною організацією американських виборних посадових осіб, яка закликала до рівності у праві на шлюб. Крім того, Конференція підтримала законопроєкт, що забороняє дискримінацію на робочому місті з підстави сексуальної орієнтації, а також скасування закону «Не питай, не кажи», який забороняв служити у Збройних силах США геям, лесбійкам та бісексуалам, які не приховували своєї орієнтації.[13]
У 2013 році Конференція прийняла резолюцію, яка закликає федеральний уряд надати штатам свободу дій у веденні політики щодо марихуани. «Виборці в штатах і містах, які бажають розірвати хватку організованої злочинності над розповсюдженням і продажем марихуани в їхніх громадах шляхом легалізації, регулювання та оподаткування марихуани, повинні мати можливість це зробити», — заявив мер Сан-Леандро Стівен Х. Кессіді, Каліфорнія.[14]
У 2020 році, у рамках відповіді на пандемію COVID-19, Конференція запросила 250 мільярдів доларів федеральної допомоги безпосередньо на міста, щоб упоратися з 88%-м дефіцитом доходів міст по всій країні.[15][16][17]
Організація збирається на свій зимовий з'їзд кожного січня у Вашингтоні, округ Колумбія, і щорічні збори кожного червня в іншому місті США на додаток до спеціальних зустрічей.[1] На щорічних зборах члени голосують за політичні резолюції. Результати розсилаються Президенту США і Конгресу США.
До складу Конференції мерів США входить Мерський центр захисту клімату, створений у 2007 році для підтримки мерів у їхніх зусиллях зменшити вплив зміни клімату на американські міста.[19] У червні 2007 року Центр присудив свої перші щорічні «Нагороди мерів за захист клімату» провідним мерам. «Угода мерів США про захист клімату», ініційована мером Сіетла Грегом Нікелсом у 2005 році, мала на меті добитись від мерів усіх 50 штатів зобов'язання вжити заходів щодо скорочення викидів парникових газів на 7 % від рівня 1990 року до 2012 року відповідно до Кіотського протоколу. Станом на лютий 2010 року Угоду підписали 1017 міських голів.[20] У 2007 році мери закликали надати багатомільярдний грант, щоб допомогти містам боротися з глобальним потеплінням, і оголосили глобальне потепління першим у своєму списку десяти пріоритетів.[21][22] Того року конференція та місто Сіетл провели «Саміт мерів із захисту клімату 2007 у Сіетлі», на якому були присутні Білл Клінтон та Ел Гор.[23] Компанія Wal-Mart була корпоративним партнером у врученні цих нагород протягом перших двох років.[24][25]
З 1979 року Конференція присуджує мерам та адміністраціям нагороди «Придатність міста для життя» (англ. City Livability Awards) у визнання розробки програм, які покращують якість життя в містах.[26] Нагороди вручались за такі програми, як програми поінформованості про утоплення та запобіжні програми.[27]
Починаючи з 1997 року, Конференція мерів спільно з неприбутковою організацією «Американці за мистецтво» щорічно вручає нагороди за громадське лідерство в мистецтві. Нагороди присуджують «обраним посадовцям і митцям або мистецьким організаціям, які продемонстрували видатне лідерство в розвитку мистецтва».[28]
Конференція виступала за програму грантів для профілактики ВІЛ/СНІДу. Щорічно у співпраці з Центрами контролю та профілактики захворювань США Конференція виділяє гранти на близько сотні тисяч доларів на послуги з профілактики ВІЛ/СНІДу для корінних американців, а також для афроамериканок або іспаномовних жінок із високим ризиком інфікування ВІЛ.[29][30]
Для вивчення актуальних питань та надання рекомендацій органам Конференції створюються тимчасові оперативні групи. Попередні оперативні групи займалися проблемами СНІДу, голоду та бездомності,[31][32] недофінансованих федеральних мандатів, злочинності та насильства серед молоді,[33] високої вартості палива[34] та переплануванням промислових територій.
Члени конференції працюють у постійному комітеті Конференції, який рекомендує загальному органу, яку політику потрібно оцінити для схвалення на літніх зборах. Інформація про схвалену політику передається Президенту США і Конгресу США.[1] Конференція підтримує такі ініціативи, як регулювання використання пістолетної зброї,[35] переробка відходів, фінансування оборони та глобальне потепління.[36][37][38] Мери також можуть входити до складу однієї чи кількох постійних комісій Конференції: комісії у справах дітей, охорони здоров'я та соціальних служб; комісії розвитку громади та житла; комісії кримінального та соціального правосуддя; комісія з енергетики; комісії з навколишнього середовища; комісії з працевлаштування, освіти та робочої сили; комісії з членства; комісії з туризму, мистецтва, парків, розваг та спорту; комісії з транспорту і зв'язку; та комісії з міської економічної політики.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
