Кондратьєв Ярослав Юрійович

Ярослав Юрійович Кондратьєв (15 липня 1948, Стрий — 26 квітня 2005, Київ) — український державний діяч, правознавець. Генерал-полковник міліції, ректор Національної академії внутрішніх справ України. Кандидат юридичних наук, професор, Заслужений юрист України, член-кореспондент Академії педагогічних наук України, почесний професор Міжнародної кадрової академії. Народний депутат України 1-го скликання.

Ярослав Юрійович Кондратьєв
Народився	15 липня 1948(1948-07-15) Стрий, Львівська область, Українська РСР,  СРСР
Помер	26 квітня 2005(2005-04-26) (56 років) Київ,  Україна
Поховання	Байкове кладовище
Громадянство	СРСР  Україна
Національність	українець
Діяльність	правник, політик
Alma mater	ЛНУ ім. І. Франка
Членство	Верховна Рада України I скликання
Посада	ректор Національної академії внутрішніх справ
Військове звання	Генерал-полковник
Партія	КПРС
Нагороди	Медаль Медаль «За працю і звитягу» Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)» Медаль «За трудову відзнаку» Медаль «60 років Збройних Сил СРСР» Медаль «70 років Збройних Сил СРСР» Медаль «У пам'ять 1500-річчя Києва» Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР) Медаль «За бездоганну службу» II ст. (СРСР) Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР)
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кондратьєв.

Народний депутат України
1-го скликання
КПРС	15 травня 1990	—	10 травня 1994

Біографія

Народився 15 липня 1948 року в м. Стрий (Львівська область), в сім'ї робітника. Національність — українець. З 1963 року — навчався у Львівському технікуму залізничного транспорту^[1].

У 1971 році починає навчатися у Львівській спеціальній середньої школі міліції, Після навчання обіймав наступні посади в органах внутрішніх справ: інспектор, старший інспектор, начальник відділення, начальник відділу управління карного розшуку УВС Львівського облвиконкому^[1].

У 1980 році отримав вищу юридичну освіту після закінчення юридичного факультету Львівського національного університету імені І. Франка^[1].

З 1980– по 1983 рр. — обіймав посаду начальника відділу управління карного розшуку, а в 1983 року — був призначений на посаду начальника управління карного розшуку УВС м. Києва^[1].

З 1985 року — заступник начальника управління карного розшуку МВС України, з 1987 року — начальник управління карного розшуку МВС України. В 1971–1991 роках — член КПРС.

У 1986 та 1989 рік брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, де виявив мужність та самовідданість при виконанні службових обов'язків^[2].

У 1990–1994 роках — Народний депутат України, Голова Постійної комісії Верховної Ради України з питань правопорядку та боротьби зі злочинністю, член Президії Верховної Ради України. З 1993 року начальник (за сумісництвом) Національного центрального бюро Інтерполу.

З 1994 року — ректор Української академії внутрішніх справ України (з 1997 року — Національна академія внутрішніх справ України (далі Національна академія внутрішніх справ), член Координаційного комітету боротьби з корупцією та організованою злочинністю при Президентові України та водночас керівник Міжвідомчої науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю цього комітету, член Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки, член правління Кримінологічної асоціації України, президент Української секції Міжнародної поліцейської асоціації.

Могила Ярослава Кондратьєва

Жив у Києві. Раптово помер від тромбоемболії на 57-му році життя 26 квітня 2005 року^[3]. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 49б, 50°25′2.90″ пн. ш. 30°30′3.61″ сх. д.).

Науковий доробок

Ярослав Кондратьєв автор більше 100 наукових робіт, трьох індивідуальних монографій, співавтор чотирьох монографій, п'яти підручників, автор і співавтор багатьох навчальних і науково-методичних посібників, брошур, статей, які знайшли своє втілення у навчальному процесі юридичних навчальних закладів та правоохоронній практиці.

Під його керівництвом сформувався новий науковий напрям з розробки проблем юридичної психології, психології особистості і психології діяльності правоохоронних органів, оперативно-розшукової та слідчої психології.

Нагороди, премії

Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, лауреат Премії імені Ярослава Мудрого за видатні досягнення в науково-дослідницькій діяльності з проблем правознавства (2002).

Нагороджений:

• медалями — «За військову доблесть. В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна», «За трудову відзнаку», «Ветеран праці», «50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.», «60 років Збройних Сил СРСР», «70 років Збройних Сил СРСР», «В пам'ять 1500-річчя Києва», «За бездоганну службу» (СРСР) 3-го, 2-го і 1-го ступеня, «За працю і звитягу»^[4], «За бойову співдружність»;
• нагрудними знаками — «За відмінну службу в МВС», «За відзнаку в службі» 2-го і 1-го ступеня, «почесний знак МВС України», «Відмінник міліції», ювілейними знаками та нагородами.