Колібрі-аметист білочеревий

Колі́брі-амети́ст білочеревий^[6] (Calliphlox amethystina) — вид серпокрильцеподібних птахів родини колібрієвих (Trochilidae)^[7]. Мешкає в Південній Америці. Це єдиний представник монотипового роду Колібрі-аметист (Calliphlox). Раніше до ного відносили також чотири інших види, однак за результатами молекулярно-філогенетичних досліджень 2014 і 2017 років, які показали поліфілітичність роду Calliphlox, вони були переведені до відновлених родів Philodice і Nesophlox^[8][9][10].

? Колібрі-аметист білочеревий
Самець білочеревого колібрі-аметиста Самиця білочеревого колібрі-аметиста
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Серпокрильцеподібні (Apodiformes) Родина: Колібрієві (Trochilidae) Підродина: Колібрині (Trochilinae) Триба: Mellisugini Рід: Колібрі-аметист (Calliphlox) F. Boie, 1831[2] Вид: Колібрі-аметист білочеревий
Біноміальна назва
Calliphlox amethystina (Boddaert, 1783)[3][4][5]
Ареал виду
Синоніми
Trochilus amethystinus
Посилання
Вікісховище: Calliphlox amethystina Віківиди: Calliphlox amethystina ITIS: 555309 МСОП: 22688211 NCBI: 689204

Опис

Самець білочеревого колібрі-аметиста

Самиця білочеревого колібрі-аметиста

Довжина птаха становить 6-8,4 см, вага 2,3-2,5 г. У самців під час сезону розмноження верхня частина тіла бронзово-зелена, на надхвісті з боків є білі плями. За очима невеликі білі плями. На горлі аметистово-фіолктова пляма, окаймлена знизу білою смугою. решта нижньої частини тіла зеленувата, боки буруваті. Хвіст глибоко роздвоєний, пурпурово-чорний, стернові пера мають зелені кінчики. Дзьоб середньої довжини, прямий, чорний. Під час негніздового періоду горло у самців бліде, місцями поцятковане райдужними плямками.

У самиць верхня частина тіла така ж, як у самців, за очима тонкі білі смуги. Нижня частина тіла білувата, горло місцями поцятковане зеленими райдужними плямками. Боки і нижні покривні пера хвоста руді. Хвіст короткий, тьмяно-зелений з чорною смугою на кінці, стернові пера мають світлі кінчики.

Поширення і екологія

Білочереві колібрі-аметисти мешкають в Колумбії, Еквадорі, Перу, Болівії, Бразилії, Венесуелі, Гаяні, Суринамі, Французькій Гвіані, Аргентині і Парагваї. Вони живуть у напіввідкритих і відкритих ландшафтах — на узліссях вологих тропічних лісів, на лісових галявинах, в рідколіссях, чагарникових заростях і саванах, уникають густих тропічних лісів. Зустрічаються на висоті до 1500 м над рівнем моря. Переміщення цього виду маловідомі. На більшій частині ареалу птахи ведуть осілий спосіб життя, однак в регіоні Чапада-Діамантіна^[en] вони зустрічалися лише з січень по липень, а в деяких районах Венесуели лише з січня по серпень.

Білочереві колібрі-аметисти живляться нектаром квітучих чагарників і невисоких дерев, а також дрібними комахами, яких ловлять в польоті. Інші види колібрі домінують над ними. Сезон розмноження на сході Бразилії у білочеревих колібрі-аметистів триває з листопада по квітень. Гніздо невелике, чашоподібне, робиться з м'якого рослинного матеріалу, покривається зовні лишайником, розміщується на горизонтальній гілці. В кладці 2 білих яйця. Інкубаційний період триває 13-14 днів, пташенята покидають гніздо через 20-22 дні після вилуплення.

Примітки

1. BirdLife International (2016). Calliphlox amethystina: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 18 жовтня 2022
2. Boie, Friedrich (1831). Bemerkungen über Species und einige ornithologische Familien und Sippen. Isis von Oken (нім.). Cols 538–548 [544].
3. Buffon, Georges-Louis Leclerc de (1781). L'améthiste. Histoire Naturelle des Oiseaux (фр.). Т. 11. Paris: De L'Imprimerie Royale. с. 20—21.
4. Buffon, Georges-Louis Leclerc de; Martinet, François-Nicolas; Daubenton, Edme-Louis; Daubenton, Louis-Jean-Marie (1765–1783). Petit oiseau-mouche à queue fourchue, de Cayenne. Planches Enluminées D'Histoire Naturelle. Т. 7. Paris: De L'Imprimerie Royale. Plate 672 Fig. 1.
5. Boddaert, Pieter (1783). Table des planches enluminéez d'histoire naturelle de M. D'Aubenton : avec les denominations de M.M. de Buffon, Brisson, Edwards, Linnaeus et Latham, precedé d'une notice des principaux ouvrages zoologiques enluminés (фр.). Utrecht. с. 41, Number 672 Fig. 1.
6. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
7. Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Hummingbirds. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 18 жовтня 2022.
8. McGuire, J.; Witt, C.; Remsen, J.V.; Corl, A.; Rabosky, D.; Altshuler, D.; Dudley, R. (2014). Molecular phylogenetics and the diversification of hummingbirds. Current Biology. 24 (8): 910—916. doi:10.1016/j.cub.2014.03.016.
9. Licona-Vera, Yuyini; Ornelas, Juan Francisco (2017). The conquering of North America: dated phylogenetic and biogeographic inference of migratory behavior in bee hummingbirds. BMC Evolutionary Biology. 17 (1): 126. doi:10.1186/s12862-017-0980-5.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
10. A classification of the bird species of South America: Recent Changes. www.museum.lsu.edu. Процитовано 1 серпня 2021.