Кольський півострів
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Ко́льський піво́стрів[1] (рос. Ко́льский полуо́стров, з мови саамі рибна багата область) — півострів в Росії, розташований між Баренцовим (на півночі) та Білим (на півдні) морями[2]. Західна межа Кольського півострова тягнеться від Кольської затоки долиною річки Кола, озером Імандри, долиною річки Ніва до Кандалакської затоки. Площа — близько 100 тис. км². У західній частині знаходиться гірський масив Хібіни (висота до 1191 м). Є поклади апатитів, нефелінів, залізних і нікелевих руд; головне місто і порт — Мурманськ.
| Кольський півострів | |
|---|---|
 | |
| 58°00′ пн. ш. 36°00′ сх. д. | |
| Довколишні води | Баренцове море Біле море |
| Площа | 100 000 км² |
| Найвища точка | 1 191 м |
| Країна | Росія |
 | |
 Кольський півострів у Вікісховищі | |
Сейсмічність
За характером сейсмічності територія півострова відноситься до пасивних континентальних окраїн[3]. Головну тектонічну роль відіграє Балтійський кристалічний щит, що має блокову будову і який охоплює велику площу Скандинавського і Кольського півостровів, Фінляндію і Карелію[4][5]. Він протистоїть руху літосферних плит на північ у результаті субдукції Африканської плити під Європейську[3]. По краях щита численні розломи, з якими пов'язані мілкофокусні землетруси. Епіцентри яких утворюють сейсмічний пояс уздовж північних берегів Скандинавського півострова[3]. Землетруси пов'язані з розломами, що розсікають каледонські складчасті структури. Окремо виділяється сейсмічна розломна зона вздовж північного берега Балтійського моря і Ботнічної затоки, з продовженням до Кандалакської губи Кольського півострова[3]. Окремий сейсмічний район на заході Кольського півострова[3].
Значні землетруси Кольського півострова:
- Варангер, 4 січня 1926 року, магнітуда 4,3, інтенсивність 6 балів, глибина вогнища 20 км.
- Мурманськ, 24 жовтня 1968 року, магнітуда 4,2, інтенсивність 4 балів, глибина вогнища 20 км.
- Мурманськ, 18 лютого 1772 року, магнітуда 5, інтенсивність 6 балів, глибина вогнища 20 км.
- Мурманськ, 21 лютого 1873 року, магнітуда 5, інтенсивність 6 балів, глибина вогнища 20 км.
- Баренцове море, 6 лютого 1917 року, магнітуда 4,5, інтенсивність 5 балів, глибина вогнища 20 км.
- Кандалакша, 18 серпня 1926 року, магнітуда 4,8, інтенсивність 6 балів, глибина вогнища 20 км.
- Кандалакша, 2 лютого 1960 року, магнітуда 4,8, інтенсивність 6 балів, глибина вогнища 18 км.
- Кандалакша, 20 травня 1967 року, магнітуда 3,9, інтенсивність 6 балів, глибина вогнища 17 км.
Положення і загальна характеристика
Півострів лежить на далекому північному заході Росії, майже повністю всередині Північного полярного кола. Омивається водами Баренцового моря на півночі та Білого моря на сході та південному сході[6]. З геологічної точки зору півострів розташований на північно-східному краю Балтійського щита[7]. Західна межа півострова простягається вздовж меридіана від Кольської затоки через долини річки Кола, озера Імандра і річки Ніва до Кандалакської затоки[7], хоча деякі джерела продовжують її далі на захід до кордону Росії з Фінляндією[8]. Згідно зі строгим визначенням площа півострова становить близько 100 тисяч км²[7]. Північне узбережжя півострова стрімке і високе, тоді як південне — пологе[7]. Західну частину покривають два гірських масиви: Хібіни і Ловозерська тундра[7]. Перший із них містить найвищу вершину півострова, гору Юдичвумчорр заввишки 1200 м[6]. Вододіл Ківи лежить у центральній частині[7].
Адміністративно територія півострова вміщує Ловозерський і Терський райони, частини Кандалакського і Кольського районів, а також території, які перебувають під управлінням міст і містечок Мурманськ, Островний, Сєвероморськ, Кіровськ, Апатити, Оленєгорськ і Полярні Зорі[9].
Природні ресурси
Оскільки останній льодовиковий період прибрав верхній відкладовий шар ґрунту[6], то на поверхні опинилися надзвичайно багаті поклади руд і мінералів, включаючи апатити, нефеліни; мідні, нікелеві і залізні руди; слюду; кіаніти; керамічні матеріали[10], а також рідкісноземельні елементи руди кольорових металів[7]. Також багато покладів будівельних матеріалів, таких як: граніт, кварцит і вапняк[10]. Покладів діатоміту багато біля озер. Їх використовують для виробництва будівельної ізоляції[10].
На мапі XVI століття
На мапі Птолемея XVI століття
На мапі Скандинавії XVI століття
Північна Скандинавія на мапі XVI століття
Острів Колдун (Чарівний) Росія, Кольський півострів, Ловозеро. Острів у формі рівного півмісяця, берег якого покритий кришталево чистим білим піском, здавалося б абсолютно неймовірним в місцевому кліматі.
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
