Коли цвіте папороть

«Коли цвіте папороть» — фольк-опера на 3 дії українського композитора Євгена Станковича на лібрето Олександра Стельмашенка [Архівовано 10 лютого 2022 у Wayback Machine.]. Написана у середині 1970-х років, вперше прозвучала в концертному виконанні в 2011 році, на театральній сцені вперше була представлена 15 грудня 2017 року в Львівському національному театрі опери та балету імені Соломії Крушельницької. Літературною основою опери стали твори Миколи Гоголя, національний фольклор, героїчний епос, народні обряди.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Квітка папороті (значення).

Опера «Коли цвіте папороть»
Афіша балету "Коли цвіте папороть"(Львівська національна опера)
Композитор	Євген Станкович
Автор лібрето	Олександр Стельмашенко
Мова лібрето	українська
Джерело сюжету	твори Миколи Гоголя, фольклор, героїчний епос
Кількість дій	3
Рік створення	1978
Перша постановка	22 червня 2017
Місце першої постановки	Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької
Інформація у Вікіданих

Історія

Опера була написана на замовлення французької концертної фірми «Алітепа» для всесвітньої виставки в Парижі. Прем'єра опери в Україні була запланована на 1978 року в палаці «Україна», на прем'єру були запрошені французькі представники. Однак під час генеральної репетиції надійшов дзвінок із Москви від секретаря ЦК ВКП(б) — ЦК КПРС Михайла Суслова щодо заборони вистави. Декорації та костюми до постановки — знищені.

На думку редакції журналу «Музика» причиною заборони було «бажання табуювати будь-який прояв етнічної самобутності»^[1]. Максим Стріха зазначає, що заборона опери припала на епоху «задушеного десятиліття» й перебування на посаді секретаря ЦК КПУ з ідеології Валентина Маланчука — людини, що «патологічно ненавидить українську культуру і її представників»^[2].

Незважаючи на повалення радянського режиму у 1990-ті роки і значний суспільний інтерес до цього твору, протягом 20 років незалежності опера не виконувалася в повному обсязі. Лише окремі хорові номери опери виконувалися хором «Київ» та народним хором ім. Верьовки. На думку Максима Стріхи, небажання виконувати оперу в часи української незалежності пояснюється тим, що з одного боку опера «не вкладається… в офіційну парадигму побудови „государства Украіна“», а також орієнтацією Національної опери на інтереси західних антрепренерів. Вузькому колу фахівців був відомий також аудіозапис запис останньої генеральної репетиції фольк-опери (27 жовтня 1979 р.) за участю Хору ім. Г.Верьовки і симфонічного оркестру під орудою Ф.Глущенка. 2005 року опера стала предметом дисертаційного дослідження Р. Станкович-Спольської^[3]

Прем'єра

• Прем'єра опери у концертному виконанні відбулася лише 8 квітня 2011 року — через 33 роки по її створенню. Прем'єра була здійснена силами Національного симфонічного оркестру України та Народного хору ім. Верьовки під орудою В.Сіренка в залі Київської філармонії в рамках фестивалю «Прем'єри сезону».
• Прем’єра на оперній сцені у постановці Василя Вовкуна відбулась у Львівській Національній Опері в грудні 2017-го. Постановка увійшла до репертуру театру. У феєрії “Коли цвіте папороть” задіяні понад 400 учасників. Хор складається з 80 артистів. Цю постановку феєрії, за словами Василя Вовкуна^[4], присвятили художнику покійному Євгену Лисику, що був сценографом забороненої постановки “Коли цвіте папороть”.

Характеристика

Опера «Коли цвіте папороть» є яскравим прикладом неофольклоризму в оперному жанрі і є новаторською у ряді відношень. Вперше в оперному жанрі композитор поєднав звучання симфонічного оркестру з аутентичним співом народного хору, вікові традиції фольклору — з авангардними засобами виразності, а в оркестрову партитуру ввів народні інструменти.

Р. Станкович-Спольська у дисертаційному дослідженні відзначає такі жанрові особливості^[3] — відсутність змістової цілісності й завершеності, його побудова на основі народно-пісенного матеріалу, яскрава лексично-стилістична аутентичність, умотивування сюжетних повторів та ситуаційних «дублів», стійка варіантність і навіть імпровізаційність у послідовності розгортання змісту. Показовою для постмодерного мистецтва є розшарованість змісту: дія в опері відбувається в кількох різних і «зміщених» в хронологічному розумінні культурно-часових площинах, котрі ніяк сюжетно між собою не перетинаються, а координуються на ідейно-символічному та композиційно-інтонаційному рівнях.

В композиційному відношенні опера являє собою триактну структуру. Перший і третій акт витримані у номерній структурі, другий залучає логіку сонатно-симфонічного циклу і використовує наскрізний принцип жанрової побудови. Композитор зберігає такі традиційні прийоми, як застосування номерної композиційних арок поміж крайніми актами, і рис репризності. Втім, повторні структури характеризуються полівекторним поглибленням образного розвитку і новим рівнем художньо-інтонаційного узагальнення.^[3]

Опері властива наявність картин-символів. Оперні або інструментально-балетні сцени символізують певні національні універсалії і «зчіплюються» в самостійний образний ряд на основі лібретної канви. Ідея символізації оперних структур на думку дослідників черпає своє натхнення з української народної пісні.

Ряд жанрових особливостей опери походить від хореографічних та симфонічних жанрів. Ознаками симфонічного мислення автора є лейт-тематизм та лейтмотивізм, репризно-тематична арочність, активна трансформація тематизму, семантично-образна ієрархія та багатофункціональність загального тематичного комплексу. Властивою балетній творчості Станковича є чіткість візуального бачення звучащого матеріалу, образна конкретність, символічна картинність і зображальна змістовність тематизму — ці риси також проявилися в опері «Коли цвіте папороть».

Публікації

• Станкович-Спольська Р. Фольк-опера Є.Станковича «Цвіт папороті» як факт національної історії // Київське музикознавство. Вип. 8. — К.: КДВМУ, 2002. — С. 180—188.
• Станкович-Спольська Р. Неофольклоризм в опері XX століття і «Цвіт папороті» Є.Станковича // Музика у просторі культури. Науковий вісник НМАУ ім. П. І. Чайковського. Вип. 33. — К.: НМАУ, 2004. — С. 254—263.
• Станкович-Спольська Р. Фольклорні джерела «Цвіту папороті» Є.Станковича // Київське музикознавство. Вип. 11. — К.: КДВМУ, 2004. — С. 123—131.

Примітки

1. Music Review: Коли цвіте папороть: розвінчана міфологема [Архівовано 18 лютого 2022 у Wayback Machine.]
2. Країна Інкогніта. Архів оригіналу за 6 жовтня 2015. Процитовано 30 квітня 2011.
3. «Цвіт папороті» Євгена Станковича: проблема жанру — автореферат дисертації. Архів оригіналу за 5 вересня 2019. Процитовано 30 квітня 2011.
4. - Львівський Національний Академічний театр опери та балету. Львівський Національний Академічний театр опери та балету (укр.). 23 червня 2018. Архів оригіналу за 9 травня 2021. Процитовано 24 червня 2018.