Козин (селище)

Кози́н — селище, розташоване на рівнинній місцевості на берегах Дніпра та річки Козинки, за 25 кілометрів від центра Києва та за 15 км від районного центру — міста Обухова.

селище Козин
Файл:COAT OF ARMS OF KOZYN.png Герб Козина Сииньо-зелене тло прапору Козина символізують річку Дніпро яка протікає в селищі та великий Київський ліс.
Країна	Україна
Область	Київська область
Район	Обухівський район
Громада	Козинська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA32120070000050717
Основні дані
Засновано	1000
Статус	із 2024 року
Площа	18,94 км²
Населення	▲ 3392 (01.01.2020)[1]
Густота	18 осіб/км²;
Поштовий індекс	08711
Телефонний код	+380 4572
Географічні координати	50°12′59″ пн. ш. 30°39′32″ сх. д.
Водойма	Дніпро, Козинки
Відстань
Найближча залізнична станція:	Нові Безрадичі
До станції:	8 км
До обл. центру:
- фізична:	25 км
Селищна влада
Адреса	08711, Київська обл., Обухівський р-н, смт Козин, вул. Партизанська, 2
Голова селищної ради	Гартік Валерій Володимирович
Карта
Козин
Козин
Козин у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Козин.

Історія

Перші письмові згадки про Козин належать до ХІ століття (на сайті Верховної Ради України датою заснування зазначений 1000 рік)^[2]. В статті у Географічному словнику Королівства Польського зазначено, що хутір Козин до 1787 року було власністю Києво-Печерської лаври. З 1795 року його віднесено у казенне відомство, а жителі хутора були віднесені до категорії казенних селян.

ХІХ століття

У журналі "Киевский военный губернатор" у "Ведомости о настоящем состоянии казенных волостей Киевской губернии" за 1827 рік говориться про те, що Козин належить до великобугаївської волості. Сюди входять "селения" Велика Бугаївка, Ханбіково, Нові Безрадичі, Великі Дмитровичі, Малі Дмитровичі, Підгірці; "деревни" (це ті села, в яких були церкви) Старі Безрадичі, Мала Бугаївка, хутор Козин. Тут же наголошується, що хутір Козин розміщений за 14 кілометрів від "волостного селения" Великої Бугаївки. "Число душ мужского пола - 164". (Центральний державний історичний архів, фонд 533, опис 3, справа 73, с. 12).

У 1841-1856 роках згідно з документами канцелярії Київского округу за відомістю про перепис душ Великодмитрівськох волості в Козині було число "душ наявных" - 134.

Згідно з Положенням від 19.02.1861 року при Київському повіті у 1866 році на Обухівщині створено шість волостей: Германівська, Гусачівська, Копачівська властницькі; Дмитрівська державних селян; Обухівська державних підданих; Трипільська казенних, Козин належав до Дмитрівської.

ХХ-XXI століття

У "Списках населенных мест Киевской губернии" издания Киевского Губернского статистического комитета (Киев, типография Ивановой, арендованная А. Л. Поповой, Спасская, 10), печатаного по распоряжению Киевского губернатора от 4 марта 1900 года за № 449 написано, що Козин (казенный), так само належав до Велико-Дмитрівської волості, в селі було 157 дворів, проживало 815 чоловік (427 чоловіків і 388 жінок). В деревне Козин числится 567 десятин, принадлежит деревня казеннім крестянам, ведущим хозяйство по трехпольной системе. В деревне есть одна православная церковь..., один хлебозапасной магазин.

І хоч школи тоді сворювали церковно-приходські, козинці прагнули, щоб їхні діти були грамотними. 27 лютого 1900 року в Козині почала працювати школа с одним учителем на 20 учнів. Вчилися в хаті Чиженка Федора Даниловича. У 1902 році на кошти земства було збудовано приміщення "одноклассного народного училища" (Державний обласний архів, фонд 707, опис 220, справа 22). Приміщення мало одну класну кімнату і квартиру в якій жив сторож. Сім'я вчителя жила в іншому будинку. Підручники мав тільки учитель, учні ж слухали вчителя як і їх предки до цього, намагалися зрозуміти світ якнайглибше: від створення до існування в ньому багатьох цікавих фактів. У 1903 році з 16 учнів 1-3 класів успішно закінчили школу тільки 2.

Серед матеріалів Обласного державного архіву Київської області від 26 вересня 1914 року - "Рапорт Волостног о Правления при семъ представляетъ Губернскому по крестьянскимъ деламъ Присутствію въдомости объ урожае хлебовъ и сборе сена и о количестве продовольственного хлеба, потребнаго при обсемении и продовольствии до нового урожая", в якому зафіксовано, що в Козині на той час проживало 1142 жителів.

Козин було звільнено від німецької окупації 7 листопада 1943 року.

1 жовтня 1958 року село Козин стало селищем міського типу і сільську раду перейменували на селищну. До складу селищної ради ввійшли: селище Козин, хутори П'ятихатки та Рудики. Ці хутори з'єдналися з Козином і між собою забудовами центральної вулиці Козина (протяжність до 10 км), яка стала називатися вулицею Леніна (з початку 2000х вулиця Солов'яненка). У 1963 році 30 жовтня було реорганізовано два райони - Обухівський і Кагарлицький в Кагарлицький. Козин було віднесено до Васильківського району (з 03.12.1963 до кінця 1964 року).

З 1965 року селище Козин було віднесене до Києво-Святошинського району. З 3 січня 1967 року Козин знову віднесено до Обухівського району.

У Козині була поромна переправа через річку Козинку до 1975 року.

В 2000 році відкрито краєзнавчий музей.

Географія

На півночі Козин межує з Києвом, а на заході межа селища проходить по Столичному шосе (Київ — Дніпро). На півдні Козин межує із селом Плюти та містом Українка. З півночі на південь селище простягається на 12-15 км з заходу на схід на 4-5 км.

Населення

Рік	Населення
1827	164 (тільки чоловічої статі)
1841	126 (селян чоловічої статі), 2 відставних солдата
1856	134 («наявних душ»)
1872	223
1900	815
1914	1142
1943	796
2009	3228
2010	3204
2011	3180
2012	3229
2013	3269
2014	3333
2015	3374
2016	3386
2017	3380
2018	3352
2019	3371
2020	3392
2024	3500

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[3]:

Мова	Відсоток
українська	95,62%
російська	4,05%
інші	0,33%

Освіта та культура

У Козині^[4] працює загальноосвітня школа, музична школа, будинок культури, бібліотека.

Санаторії

На території селища розташовані численні бази відпочинку та санаторії.

Архітектура

Навпроти селищної ради стоїть пам'ятник воїнам, що захищали Козин від гітлерівських окупантів. Поранений воїн піднімає знамено перемоги, не здаючись ворогам.

Відомі люди

У селищі похований Солов'яненко Анатолій Борисович — Герой України.

Див. також

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Київська область)

Примітки

1. Статистичний збірник: Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2020 року (PDF). Державна служба статистики України. 2020. Архів оригіналу (PDF) за 2 січня 2020. Процитовано 3 серпня 2024.
2. ВРУ. Архів оригіналу за 6 Січня 2019. Процитовано 6 Січня 2019.
3. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
4. Козин // «Словники України» online / Український мовно-інформаційний фонд НАН України.

Джерела

• Kozyn, wś, pow. kijowski, ... // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 575. (пол.)
• Квітуй, Козин, моя Земля, Київ, Авіаз 2010, ISBN 978-966-8936-59-3

Посилання

• Облікова картка на вебпорталі Верховної Ради України [Архівовано 11 Червня 2020 у Wayback Machine.]
• смт Козин
• Козин
• Козин
• Карта поселка Козин [Архівовано 21 Жовтня 2012 у Wayback Machine.]
• Справка по городу: Козин (рос.)