Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Зало́млення, або рефра́кція або зало́м — зміна напрямку поширення випромінення при проходженні межі розділу двох середовищ з різною оптичною густиною (наприклад, повітря — скло, скло — вода).
Кут, на який змінюється напрямок поширення випромінення, залежить від оптичної густини обох середовищ, а також від довжини хвилі самого випромінення. Явище заломлення широко використовується в оптиці. Наприклад, випромінювання, заламуючись у призмі, розкладається на спектр. Також властивість заломлення світла в повітрі застосовується в шлірен-зйомці (методі Теплера).
Математично заломлення світла описується законом Снелліуса й формулами Френеля.
Унаслідок заломлення світла деякими кристалами виникає не один, а два заломлені промені, які розповсюджуються в різних напрямках. Це явище називається подвійним променезаломленням.
Стосовно світлових променів розрізняють такі види рефракції:
Показник заломлення або абсолютний показник заломлення — це характерне для середовища число, яке визначає, в скільки разів швидкість розповсюдження світла в середовищі менша за швидкість світла у вакуумі. Звичайно його позначають латинською літерою n.
Величину показника заломлення середовища характеризують також терміном оптична густина. Середовище з більшим значенням показника заломлення називають оптично густішим.
Існує закон Снеліуса
Величину називають відносним показником заломлення середовища 2 стосовно середовища 1.
Це незавершена стаття з фізики. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.