Кобилиця

• Кобили́ця — кобила, самиця коня^[1][2].
• Кобили́ця, кобили́ці, козла, козли — колода на чотирьох похилих ніжках, що використовується в парі з іншою як підставка для чого-небудь^[1][2].
• Кобилиця — стовпчик на доріжках і мостиках з обертовим хрестом^[2].
• Кобилиця — частина вітряка — горизонтальна балка, в яку впирається верхній кінець верхнього жорнового вала (веретена) чи нижній кінець нижнього^[2].
• Кобилиця — дерев'яний кругляк, на який чинбарі натягали шкіру для очищення її від міздрі^[2].
• Кобилиця — простий верстат для роботи скобелем.
• Кобилиця — назва перил в Лохвицькому й Гадяцькому повітах^[2].
• Кобилиця — назва польових коників^[2].

Топонім

Кобили́ця (пол. Kobylica, рос. Кобылица) — назва деяких географічних об'єктів у Польщі, Росії та Україні.

 Польща

• Кобили́ця — осада в гміні Пашовіце Яворського повіту Нижньосілезького воєводства.
• Кобили́ця — осада в гміні Ключе Олькуського повіту Малопольського воєводства.

Гори

• Кобилиця чи Чуби — вершина в пасмі Малі Бескиди.
• Кобилиця чи Кічора — вершина в пасмі Острівні Бескиди.
• Кобилиця — вершина в Опавських горах.

 Росія

• Кобилиця — річка в Псковській області, притока Судоми.

 Україна

• Кобилиця — річка, притока Пруту.

Прізвище

• Лук'ян Кобилиця (1812—1851) — керівник селянського руху на теренах австрійської частини Буковини у 1840-х років.

Примітки

1. Кобилиця // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
2. Кобилиця // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.