Книга змін (кит.трад.易經,спр.易经, піньїнь: yì jīng, акад.ї цзін; кор.易經, 역경, йоккьон; яп.易経, えききょう, екікьо)— китайськийфілософсько-окультний трактат епохи династії Чжоу. Складова Конфуціанського П'ятикнижжя. Присвячений ворожінню. Пояснює принципи мінливості природи і людського життя через закономірність зміни енергій інь та ян у всесвіті. Для пояснення використовуються таємничі символи— триграми та гексаграми. Авторство традиційно приписується декільком легендарним особам, зокрема першому китайському правителю Фу-сі[джерело?].
За легендарною версією, вісім триграм винайшов першопредок всіх людей і перший правитель Фу Сі. ЧжоуськийванВень склав пояснення до них, а його син князь Дань написав тлумачення до усіх рисок гексаграм. Конфуцій упорядкував праці своїх попередників, зібравши їх у книгу з 12 частин, що містять власне текст книги та коментарі до неї.
Найстаріші історичні тексти книги датуються серединою 4— початком 3 століття до Р.Х. Канонічна версія базується на копії часів династії Хань.
Інтерпретаціягексаграм виробила величезну літературу. Класичні коментарі (так звані «Десять крил» 十翼 Shí yì, див. Ten Wings[en]) були доповнені численними роз'ясненнями у наступні часи. Див., наприклад, Цзін Фан 京房 (77-37 до н.е.), Ґуань Лу[en] 管輅 (209—256, періоди Східної Хань та Саньґо).
Основний текст
Кінець ІІ тисячоліття до Р. Х.: кінець правління династії Інь— початок правління династії Чжоу.
Кінець ІІ— початок І тисячоліття до Р. Х.: початок правління династії Західна Чжоу.
900—800 до Р. Х.: кінець правління Західної Чжоу.
800—300 до Р. Х.: період Чуньцю— Чжаньго.
Найбільшу підтримку серед науковців має друга гіпотеза.
Коментарі
800—500 до Р. Х.: період Чуньцю.
500—300 до Р. Х.: період Чжаньго.
300 до Р. Х.— 300: період правління династій Цінь і Хань.
Найбільшу підтримку серед науковців має друга гіпотеза.
Класичне ствердження що до того, ніби коментарі до «Книги змін» були утворені Конфуцієм сприяло величезній популярності цього твору. Його шанобливо називали «першим серед п'ятьох класиків». Великим прихильником «Ї-цзіну» був імператор Кансі, серед багатьох інших.
Починаючи з періоду Вей-Цзінь (3-5 ст.) китайські буддисти вживали гексаграми для тлумачення власних ідей. Найвідомішим зразком вжитку «Книги змін» в буддизмі став твір «Чаньські інтерпретації „Змін“ Чжоу» Zhouyi Chanjie Чжисюя (1599—1655).[4]
Французький єзуїт Йоахім Буве (1656—1730) та інші послідовники течії на ім'я фігуризм бачили у трактаті найдавніший текст людства, який зберігся ще за часів до Великого потопу[джерело?].
Книга змін згадується у романі Германа Гессе«Гра в бісер»: Йозеф Кнехт, головний герой роману, хоче доповнити гру поняттями Книги змін.
Книга змін згадується у романі Віктора Пелевіна «Числа»: головний герой роману ворожить за її допомогою.
«Пуаро Агати Крісті» (телесеріал), в одній із серій помічник і секретарка детектива гадають на «Ї цзін»
«Коломбо» (телесеріал), одна із серій відбувається в закритому інституті, де є лабораторія з дослідження китайських методів передбачення, у тому числі «Ї цзін» на паличках.
Книга І-цзін. Книга змін. Перекладач Євген Тарнавський. К.: Фоліо. 2024. 288 с. ISBN 978-617-551-645-4
(англ.)Джеймс Легг— The Yî King. // The Sacred books of China: the texts of Confucianism / translated by James Legge; v. 2 of 6. // The sacred books of the East / translated by various oriental scholars; and edited by F. Max Müller; v. 16 .— Oxford: Clarendon Press, 1882.
(нім.)Ріхард Вільгельм— I Ging: das Buch der Wandlungen / aus dem Chinesischen verdeutscht und erläutert von Richard Wilhelm.— Düsseldorf: Diederichs, 1924.
(рос.)Шуцкий Ю.К.Китайская классическая «Книга перемен» / под ред. Н.И.Конрада.— М., 1960.
(англ.)The classic of changes: a new translation of the I Ching as interpreted by Wang Bi / translated by Richard John Lynn.— New York: Columbia University Press, 2004.
(кит.) 易經研究 / 徐芹庭著.— 台北: 五洲出版社, 1970.
(кит.) 易經通注 / 傳以漸, 曹本榮撰. 2冊.— 北京: 中華書局, 1985.
(кит.) 細説易經 / 徐芹庭著.— 北京: 中國書店, 1999.
(рос.)Щуцкий Ю. К.Китайская классическая «Книга перемен» / под ред. Н.И.Конрада.— Москва, 1960.
Книга змін у Вікісховищі
